ЩОРІЧНИК «ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ – 2014»

 

Інститут зовнішньої політики представляє на розсуд читачів дев’яте видання Щорічника «Зовнішня політика України: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети». Воно розраховане як на вітчизняних фахівців, дипломатів, політиків, тих хто цікавиться сьогоденням і перспективою розвитку зовнішньої політики України, так і на широку міжнародну спільноту. Традиційно у виданні публікується неупереджений аналіз міжнародних подій, зовнішньополітичних рішень, успіхів і проблем у реалізації зовнішньополітичного курсу країни за річний період.

Щорічник дає можливість оцінити ефективність реалізації зовнішньополітичних інтересів України на міжнародній арені, провести їх ідентифікацію в різних регіонах світу. На відміну від попереднього видання, він містить комплексний аналіз глобальних міжнародних трансформацій, складних та суперечливих внутрішніх процесів у країні, омитій кров’ю Євромайдану та російської воєнної агресії проти України, та їх віддзеркалення в зовнішній політиці нашої держави.

Зовнішня політика України у 2014 р. була позначена драматичними подіями, спровокованими зовнішніми загрозами найвищого ступеня – війною, яку Росія розв’язала не лише проти України, а й проти всього існуючого світового порядку. 2014 рік показав входження системи міжнародних відносин у фазу найбільшої нестабільності. Україна, яка опинилася в епіцентрі цих міжнародних трендів у результаті розв’язаної проти неї російської воєнної агресії, насправді показала реальну слабкість США, безпорадність американської зовнішньої політики в реагуванні на кризові ситуації, подібні до російсько-української війни. Грубе порушення гарантій Будапештського меморандуму Росією та відсутність адекватної дієвої реакції з боку США – зайвий тому приклад. Іншим доказом втрати США своєї ролі гаранта є відсторонення від будь-яких форматів переговорів з урегулювання російсько-українського конфлікту. Небажання Б. Обами реанімувати «женевський формат» також свідчать про це.

Російсько-українська війна показала також втрату сили міжнародного права та дієздатності міжнародних безпекових організацій. Росія порушила понад 300 міжнародних конвенцій, угод та договорів і не отримала не те що покарання, а навіть рішучого осуду з боку міжнародного співтовариства. Під час голосування в ООН близько 100 країн засудили анексію Росією Криму. Решта – або утримались, або не підтримали відповідну резолюцію. Російська воєнна агресія проти України коштувала Росії тільки запровадження економічних санкцій, які зачіпають усього лиш 6% її економіки. Рада Безпеки ООН, провівши понад двадцять засідань з «українського питання», не ухвалила жодного дієвого рішення, щоб зупинити російську воєнну агресію проти України.

Це означає, що той світовий постбіполярний порядок, який склався на основі однополярного світу після закінчення «холодної війни», руйнується. Відтак міжнародне право втрачає свою силу. Росія, розв’язавши війну проти України, створила прецедент його порушення, цим самим показавши всьому світу, що міжнародне право, яке запроваджувало правила поведінки держав на міжнародній арені в умовах однополярного світу, більше не діє, що його можна порушувати. Що стосується діяльності міжнародних організацій, то вони теж віддзеркалювали той баланс сили, який склався за результатами закінчення «холодної війни», були покликані підтримувати міжнародний порядок однополярного світу.

Тенденції глобальної системи міжнародних відносин до багатополярності відкрили Росії вікно можливостей повернути свій статус світової держави, без якого росіяни не уявляють майбутнього своєї країни. Першим етапом у відновленні такого статусу мала бути реінтеграція пострадянського простору й цілковите поглинання його Росією. Без України вирішення такого стратегічного завдання не мало сенсу. В умовах, коли Україна відмовилася від реінтеграційних проектів і висловила намір підписати Угоду про асоціацію з ЄС, воєнно-силовий сценарій виявився єдиним шляхом реалізації такого стратегічного завдання РФ. Воєнна окупація України та ліквідація її державності розв’язувала Росії руки для поглинання всього пострадянського простору.

Російсько-українська війна викрила глибоку кризу європейської безпеки загалом і безпеки Європейського Союзу зокрема. Неадекватність сприйняття цієї війни призвело до того, що авторитет ЄС як кризового центру поставлений під сумнів, а вплив нормативних, економічних та політико-дипломатичних заходів у розв’язанні цієї кризової ситуації виявився незначним.

Чи усвідомила Україна цю нову геополітичну ситуацію у світі, опинившись у 2014 р. у ролі жертви російської агресії? Автори цього видання виклали свою відповідь на запитання, безпосередньо пов’язані із зовнішньою політикою і визначальні для долі країни.

Таким чином, щорічник являє собою своєрідний довідник визначальних зовнішньополітичних подій, котрі відбулися протягом року, в якому викладений комплексний аналіз ключових аспектів зовнішньої політики України. Проблеми, які стоять перед українським зовнішньополітичним відомством у доволі складних внутрішньополітичних умовах сьогодення, потребують відкритої дискусії, критичного переосмислення та виважених оцінок зовнішньої політики України. Щорічник «Зовнішня політика України – 2014: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети» покликаний втілювати означену функцію. Це дає підстави сподіватися, що видання буде цікавим для дипломатів, фахівців з міжнародних відносин, а також широкого вітчизняного й міжнародного загалу.

З повагою,

доктор політичних наук, професор

Г. М. Перепелиця

 

ЩОРІЧНИК «ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ – 2014»

This entry was posted in Опір російській гібридній війні. Bookmark the permalink.

Comments are closed.