INTERNATIONAL WEEKLY № 10 (01.06.2017 – 16.06.2017)

Прозріння: АТО чи війна?

 

 

13 червня Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Олександр Турчинов зробив заяву про те, що антитерористичну операцію на сході України необхідно завершити і перейти до нового формату захисту країни від гібридної війни з РФ. За словами Турчинова, військові дії, що тривають на сході України вже 3 роки і переросли як за тривалістю, так і за масштабами формат АТО. Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський вважає, що про воєнний стан заговорили зараз, найімовірніше, щоб уникнути позачергових виборів, хоча ввести його варто було набагато раніше. На його думку, згідно існуючого законодавства Президент повинен видати указ про воєнний стан, який потім має затвердити Рада. Конкретні заходи, які такий стан передбачає, повинні бути розписані в цьому документі [1].

На території України фактично вже 3 роки йдуть військові дії. Однак, керівництву країни знадобилося так багато часу, щоб принаймні почати говорити про введення воєнного стану та звернутися до законодавства що визначає комплекс заходів, які мають здійснюватися в період воєнного часу. Одним із таких заходів є евакуація цивільного населення з зони бойових дій. Загальне керівництво усіма цими діями здійснює військове командування.

Очільник МВС Арсен Аваков прокоментував заяву Турчинова словами: «Зараз, коли мова йде про повномасштабну військову операцію, і це не спеціальна операція служб безпеки із залученням інших сил, то, очевидно, необхідно переглянути статус, але не переглянути суть»[2]. Зі слів Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова виходить так, що під час бойових дій не було широкомасштабних військових операцій на кордоні, під Ілловайськом та на Дебальцевому плацдармі. Там діяли тільки українські спецслужби проводячи спеціальну операцію. А зараз, коли ми дотримуємося пасивної оборони без активного застосування важких озброєнь мова йде про повномасштабну операцію. Однак, про яку масштабну операцію говорить Аваков? Повномасштабну військову операцію російських, чи українських військ?

В той же час Президент Порошенко категорично заявляє, що конфлікт на Донбасі воєнного вирішення не має і він буде розв’язаний виключно політико-дипломатичними засобами. Турчинов же говорить про право на бойове  застосування Збройних Сил, а Президент Порошенко веде мову про реінтеграцію Донбасу. Зокрема він підкреслив, що доручив розробити законопроект щодо реінтеграції Донбасу, який передбачатиме низку заходів із повернення окупованих територій України [3]. Це наводить на думку, що в колі  найвищого воєнно-політичного керівництва країни немає спільної позиції та єдиного чіткого бачення щодо стратегії ведення гібридної війни з Росією та шляхів відновлення суверенітету і територіальної цілісності України.

Проаналізувавши заяву Турчинова [4] , виокремимо такі основні тези:

-          визнати окупованими деякі райони Луганської та Донецької областей на законодавчому рівні;

-          законодавчо визначити основи державної політики з метою їх звільнення;

-          законодавчо забезпечити право Президенту застосовувати ЗСУ та інші військові формування проти російської гібридної агресії;

-          створити постійно діючий в зоні зіткнення Оперативний штаб з широкими повноваженнями, для комплексного управління  ЗСУ, усіма силовими структурами та військово-цивільними адміністраціями.

Турчинов також заявив, що відповідний законопроект «Про відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької і Луганської областей» буде представлений президенту. Секретар РНБО підкреслив, що чинне українське законодавство передбачає два основних випадки, за яких дозволено бойове застосування Збройних Сил – це оголошення війни і антитерористичної операції.«Незважаючи на поширену думку, згідно з нашим законодавством, введення воєнного стану передбачає лише наявність особливого правового режиму в країні, або в окремих регіонах, і не надає автоматичного права на використання Збройних Сил України та інших військових формувань», – пояснив секретар РНБО, додавши, що законодавство формувалося на основі уявлень ХХ століття про класичну війну і не враховує необхідності протистояти гібридній агресії, яку веде проти України РФ.У зв'язку з цим, за його словами, настав час визначити новий формат, який дозволить ефективно захистити Україну від гібридних методів війни, які застосовує РФ [5]. У свою чергу, Президент прокоментував цю заяву так: «Якщо ми скасуємо АТО і в той же час не надамо військовим права діяти адекватно в умовах агресії – залишимо Україну беззахисною»[3].

Із цих заяв складається враження, що уповноважені особи або не знають, що в Україні вже існує воєнне законодавство, яке чітко регламентує повноваження та порядок застосування Збройних Сил та організацію оборони України у випадку збройної агресії та війни, або просто ігнорують його переслідуючи певні інтереси не зовсім сумісні з інтересами оборони країни.

По перше, Закон «Про боротьбу з тероризмом»[6],  який регламентує порядок проведення АТО не передбачає застосування Збройних Сил в таких операціях. Більше того, ст. 17 Конституції України [7] забороняє застосування Збройних Сил в середині країни в мирний час, в якому ми де-юре знаходимося. Щоб військові діяли адекватно Президент має оголосити воєнний стан і видати Указ «Про застосування Збройних Сил України».

По друге, право Президента на застосування Збройних Сил чітко визначено пунктами 19, 20, 21 статті 106 Конституції України та Законом «Про оборону України» [8], де закріплений чіткий алгоритм дій Президента як Верховного Головнокомандувача ЗСУ з  оборони держави та відсічі воєнній агресії і не потребує додаткового законодавчого забезпечення. Цей алгоритм має зобов’язуючий імперативний характер і не потребує довільного тлумачення. Стаття 4 Закону «Про оборону України» чітко і не двозначно зобов’язує Президента: «У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради країни подання про оголошення стану війни» [8].

По третє, Стаття 8 Закону «Про оборону України» вказує, що головним органом стратегічного керівництва є Ставка Верховного Головнокомандувача. Його робочим органом є Генеральний штаб ЗСУ [8], а не Оперативний штаб чи неконституційний імпровізований Президентом «воєнний комітет».

Очевидно, що такі рішення більшою мірою нагадують певну імпровізацію. Може бути зрозуміла мотивація О.Турчинова, який будучи В.о. Президента з певних об’єктивних чи суб’єктивних причин проігнорував чи побоявся застосувати це конституційне право і тепер ширяться думки про здачу Криму, що рано чи пізно поставить питання про юридичну відповідальність за таку бездіяльність. Це право гарантовано і Президенту Порошенку, як Головнокомандувачу. Інша справа, чому він як і Турчинов до цього часу не наважився застосувати це право, яке зобов’язує його Конституція України?

            Військовий стан в Україні потрібно було ввести ще у 2104 році, натомість українські державники надали перевагу гібридному миру у такій же гібридній війні із чисто «економічних» міркувань, адже торгівля між Україною і РФ не припинялася. У цьому зв’язку деякі аналітики вважають, що Україна та РФ більше не дотримуються «тіньових домовленостей» щодо Донбасу у яких головну роль грав Ахметов. Зокрема Сергій Гармаш, донецький журналіст висловився з цього приводу так: «Наскільки я можу судити, Київ і Москва в лютому остаточно розірвали тіньові домовленості щодо Донбасу. Після конфлікту з Ахметовим Кремль не зацікавлений у Мінських угодах, оскільки без нього реалізувати ці домовленості у своєму трактуванні РФ уже не зможе» [9].

  Зі слів Турчинова можна зробити висновок, що зараз іде підготовка та зондування ґрунту у суспільстві щодо введення воєнного стану скоріше за все на території Луганської та Донецької областей. Нарешті до керівників держави прийшло усвідомлення що позиція  «ні миру ні війни» у відносинах з Росією шкодить інтересам України та позбавляє нас можливості діяти за правилами війни і спиратися на міжнародні конвенції, які регулюють такі відносини, в тому числі й щодо військовополонених.  Окрім того, причина такої заяви може мати політичні мотиви, адже як відомо, в Україні скоро мають бути вибори.

 

Залишається цілком логічно на законодавчому рівні визнати Росію стороною конфлікту та ввести воєнний стан. Це дасть можливість уникнути маніпулювань Кремля в інформаційному просторі тим, що в Україні йде громадянська війна. Українська влада також, має офіційно визнати окупованими територіями окремі райони Донецької і Луганської областей та факт стану війни і діяти відповідно до Гаазької конвенції 1907 року, де чітко вказуються права і обов’язки сторін конфлікту.

  1. http://nv.ua/ukr/ukraine/events/kinets-ato-reaktsija-na-rezonansnu-zajavu-turchinova-pro-neobhidnist-novogo-formatu-zahistu-krajini-1316620.html
  2. https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2247883-avakov-vvazae-so-neobhidno-pereglanuti-status-ato-ale-ne-ii-sut.html
  3. http://www.president.gov.ua/news/glava-derzhavi-yaksho-skasuyemo-ato-i-ne-damo-vijskovim-prav-41862
  4. http://interfax.com.ua/news/general/428286.html
  5. http://espreso.tv/news/2017/06/13/turchynov_khoche_zavershyty_ato_i_rozpochaty_novyy_format_zakhystu_krayiny
  6. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15
  7. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
  8. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12
  9. http://gordonua.com/ukr/news/war/-kijiv-i-moskva-v-ljutomu-ostatochno-rozirvali-tinovi-domovlenosti-po-donbasu-zhurnalist-garmash-193086.html

 

 

 

This entry was posted in Опір російській гібридній війні, Опір російській гібридній війні. Bookmark the permalink.

Comments are closed.