INTERNATIONAL WEEKLY № 11 (17.06.2017 – 30.06.2017)

Закон про реінтеграцію: стратегія чи чергова маніпуляція?

 

14 червня президент України Петро Порошенко заявив, що за його дорученням триває розробка проекту закону про «Особливості державної політики з відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Донецької та Луганської областей України», який передбачатиме низку заходів із повернення окупованих територій України. За його словами, в підготовці законопроекту беруть участь експерти і народні депутати. Законопроект базується на умовах, закріплених у Мінських домовленостях. Нагадаємо, напередодні Турчинов заявив, що Україні необхідно завершити антитерористичну операцію та перейти до нового формату захисту країни від гібридної війни РФ[1].

 Президент анонсував про таку законодавчу ініціативу під час своїх візитів до Вашингтону та Брюсселя. У Законі має бути прописана принципова позиція Президента, що Україна не виходить за рамки Мінським домовленостям та виступає за мирне відновлення контролю над своїми територіями. У вступі Концепції Закону йдеться про російську агресію, однак немає чіткого формулювання, що Луганська і Донецька області є окуповані Росією, та й, власне, Крим, про який взагалі не йдеться.

 Представник робочої групи по розробці цього документу, нардеп Дмитро Тимчук з цього приводу сказав: «У цьому законі також буде визнаний факт окупації частини території Донецької та Луганської областей. Однак Росія, як країна-окупант, ймовірніше, залишиться за дужками, аби не давати агресору підстав для нападу». Більше того, він зазначив, що зі сторони європейських колег є застереження. Вони пропонують не визнавати окупацію, а назвати її  «ефективний контроль»[2]. Шкода, що пан Тимчук не конкретизує європейських колег, які запропонували таке визначення.

Також у Концепції Закону вказується, що Президент України отримає право застосовувати Збройні Сили України та інші військові формування у Луганські та Донецькій областях [3]. Це, фактично, надає Президенту право для використання Збройних сил в умовах гібридної війни без оголошення воєнного стану як для наступу, так і для оборони. До того ж, Порошенко зможе оголошувати воєнний стан на окремих територіях [2]. Однак, як ми вже попередньо вказували, в Україні і так вже існує законодавство, яке визначає чіткий порядок дій керівництва держави по обороні держави.  Проблема в тому, що Президент всіляко уникає цього законодавства, а відтак і своїх конституційних обов’язків по обороні країни.

Хоча,  Кремль не поспішає дотримуватись Мінських домовленостей, постійний представник Росії в контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі Борис Гризлов заявив, що законопроект про реінтеграцію окупованих територій Донецької і Луганської областей є спробою зруйнувати мінські угоди. «Ревізія мінських угод неприйнятна і небезпечна», – заявив Гризлов [4]. 

І хоча тексту документу ще немає, деякі експерти вже влучно охрестили цей законопроект «гібридним». Адже він дає можливість застосування ЗСУ без оголошення військового стану та визначає окуповані території України без згадування самого окупанта.

Таким чином, приходимо до таких висновків:

-   проект закону про «Особливості державної політики з відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Донецької та Луганської областей України» великою мірою є черговою маніпуляцією, яка покликана продовжити агонію Мінських угод і стан невизначеності, тобто стан «гібридного миру»;

-       влада повторює ті самі помилки, що й робила 3 роки тому офіційно не визнаючи Росію стороною конфлікту, маніпулюючи поняттями ефективного контролю та АТО. Це ускладнює як внутрішню ситуацію в Україні так і сам процес розв’язання конфлікту;

-      Президент Порошенко дотримуючись свого мирного плану ще у 2015 році намагався  проштовхнути законопроект про внесення змін до Основного закону країни в частині децентралізації влади. Одним із його пунктів пропонувалося надати «особливий статус» окупованим територіям Донбасу, який фактично дозволяв блокувати будь які рішення в сфері внутрішньої, зовнішньої і безпекової політики. Таким чином, Київ погоджувався залишити Схід  України терористам. Більше того, цей законопроект цілком відповідав Путінському плану. Не можна знову допустити таких маніпуляцій, що мали місце у серпні 2015 року і викликали трагічний інцидент біля будівлі Верховної Ради, коли у натовпі протестуючих проти такого законопроекту від вибуху гранати загинули люди;

-     відсутність політичної волі та чіткої воєнної стратегії ведення війни у Верховного Головнокомандувача не можуть компенсувати ніякі штаби на кшталт штабу АТО чи Оперативного штабу. Це не міняє суті проблеми, а скоріше підміняє вертикаль вищого воєнно-політичного керівництва та військового управління;

-   керівництво країни, з одного боку, розуміє невизначеність та недієвість такого законодавчого проекту, а з іншого, тим самим намагається зняти з себе відповідальність за не виконання Конституції України та Законів, які регламентують оборону держави.

 

  1. http://ua.interfax.com.ua/news/political/430174.html
  2. http://24tv.ua/zavershennya_ato_shho_zamist_nogo_proponuye_vlada_n832733
  3. https://hromadske.ua/posts/kontseptsiia-deokupatsii-donbasu
  4. http://replyua.net/putin/67749-grizlov-prokomentuvav-zakon-pro-rentegracyu-donbasu.html

This entry was posted in Опір російській гібридній війні, Опір російській гібридній війні. Bookmark the permalink.

Comments are closed.