INTERNATIONAL WEEKLY # 12 (15.08.2017 — 31.08.2017)

Дипломатична перемога України на Парламентській асамблеї ОБСЄ та втрачені шанси досягти позитивного розвитку країни.

У своєму європейському зовнішньополітичному курсі Україні вдалося досягти важливих перемог. І більш за все, позиція ЄС щодо поваги суверенітету України та засудження Росії залишиться непохитною. Ще одним доказом цього було ухвалення на початку липня цього року у Мінську резолюції Парламентської асамблеї ОБСЄ щодо суверенітету України [1]. Текст резолюції був запропонований українською делегацією. Російські ж представники традиційно, виступали проти. 

У документі під назвою «Відновлення суверенітету й територіальної цілісності України» ПА ОБСЄ заявлено про «повну повагу до суверенітету, незалежності, єдності і територіальної цілісності України в межах її визнаних міжнародною спільнотою кордонів, які включають Автономну Республіку Крим та місто Севастополь». Серед іншого резолюція також визнає, що Російська Федерація повністю не виконала положення попередніх резолюцій Парламентської асамблеї ОБСЄ про порушення основоположних Гельсінкських принципів і міжнародних норм в області прав людини в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та настійно закликає Російську Федерацію припинити спонсорування терористичної діяльності в Україні за допомогою припливу бойовиків, грошових засобів і зброї через непідконтрольний уряду ділянку українсько російського державного кордону [2].

Крім того ПР ОБСЄ на сесії в Мінську ухвалила резолюцію «Зміцнення взаємної довіри і співпраці заради миру і процвітання в регіоні ОБСЄ». Серед іншого, визнається, що «певні райони Донецької і Луганської областей» перебувають під контролем «російських гібридних сил». Російська делегація виступила з протестом проти цього проекту, запропонувавши поправки, які б вилучили положення про «російсько-гібридні війська» на Донбасі. Зокрема представник Росії Петро Толстой заявив, що на Донбасі немає російських військ, що це внутрішній конфлікт України [3]. Так Кремль продовжує маніпулювати заявами, що в Україні внутрішній конфлікт поширюючи такі посили до міжнародної спільноти, та не зважає на принципи міжнародного права.

Однак варто згадати і не вельми позитивні, але й не безпідставні заяви європейців у сторону України. До прикладу, заступник голови Європарламенту Александер Ламбсдорфф щодо реалізації реформ в Україні заявив, що налаштований критично. «Мені здається, що за 25 років в українців було багато шансів досягти позитивного розвитку країни. Якщо порівняти Польщу й Україну, які після розпаду СРСР і розпуску Організації Варшавського Договору мали однакові умови для розвитку, однакові економічні показники на душу населення, то зараз Польща втричі успішніша та багатша за Україну. Імовірно, українські еліти не прагнуть модернізації своєї країни та реформ. Україні належить ще дуже багато чого надолужити. Тому я критично налаштований щодо розвитку України, але це не має нічого спільного з її державним суверенітетом і правом на те, щоб поважали її кордони» [4].

Також пан Ламбсдорфф відзначив: «Треба визнати реалії сучасної міжнародної політики. Ніхто не готовий іти на силовий конфлікт з Росією, аби повернути Крим. Але є і правовий вимір. У цьому випадку було здійснено грубе порушення міжнародного права. Ми не визнаємо дії Росії щодо Криму. Це означає, що навіть якщо, фактично, повернення Криму до України неможливе, бо ніхто не бажає ескалації насильства, з правової точки зору ми не визнаємо Крим російським. Це абсолютно чітка лінія. І практично весь світ дотримується такої позиції» [4].

Варто зазначити, що у тій же Німеччині багато сил виступають за пом’якшення санкцій щодо Росії. І, мабуть, Європа зняла би усі санкції, якби Москва виконала Мінські угоди, та припинила вогонь на східних територіях України. Про анексію Криму взагалі не згадували б.  До прикладу, глава Вільної демократичної партії Крістіан Лінднер заявив, що питання анексії Криму необхідно тимчасово «загерметизувати» і спочатку досягти прогресу за іншими пунктами відносин з Москвою [5]. Також глава МЗС Німеччини Зігмар Габріель відзначав, що використання методів залякування у відносинах з Росією є неприпустимим, бо це сприятиме лише ескалації напруженості [6].

Тож підкреслимо, хоч у ЄС всіляко підтримують Україну політично і практично, однак вони не збираються іти на відкриту конфронтацію з Росією і Україні потрібно самій подбати про відвоювання своїх територій. Росія грубо порушила міжнародне право посягнувши на національний суверенітет України та незаконно окупувавши частину її території. Відтак українським політичним елітам вже давно потрібно офіційно визнати території Донбасу окупованими та дбати про ліквідацію корупційних схем, які працюють на фоні війни. На сьогодні це є єдиним виходом, щоб повернути ці території й уникнути придністровського варіанту. У Гаазькій конвенції 1907 року чітко сформульовано, що окупована територія – це та територія, яка перебуває під безпосереднім управлінням ворожої армії. Відповідно усі дії щодо відновлення територіальної цілісності України лежатимуть у правовому полі.

   

   

  1. https://drive.google.com/file/d/0BwODhbFzbrEYaF9QX1B5QUUwUkE/view  
  2. http://www.oscepa.org/documents/all-documents/annual-sessions/2017-minsk/declaration-25/3557-declaration-rus/file
  3. https://www.radiosvoboda.org/a/news/28601690.html
  4. http://bit.ly/2gmiegV
  5. https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/08/15/7069786/
  6. https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/08/16/7069827/

 

 

   

This entry was posted in Аналіз теми тижня, Відносини Україна-ЄС. Bookmark the permalink.

Comments are closed.