INTERNATIONAL WEEKLY # 12 (15.08.2017 — 31.08.2017)

Будівництво Керченського мосту Росією рівнозначне запровадженню проти України морської блокади в Азовському морі.

На початку серпня 2017 року через будівництво мосту російська Адміністрація морських портів Чорного моря оприлюднила Розпорядження згідно якого 9 серпня та з 28 по 31 серпня повністю перекриють Керченську протоку для судноплавства, за винятком кораблів і суден ВМФ, кораблів і суден федеральних органів безпеки РФ, а також суден, що беруть участь у технологічному процесі будівництва обєкту «Транспортний перехід через Керченську протоку» [1;2].

Попередньо у червні стало відомо про проект наказу міністерства транспорту РФ про закриття Керченської протоки в акваторії його судноплавної частини Керч-Єнікальського каналу на 23 доби протягом серпня-вересня 2017 року для встановлення арки моста. Про необхідність побудувати перехід через Керченську протоку президент Росії Володимир Путін заявив одразу ж після анексії Криму – в березні 2014 року. Побудувати міст обіцяли до 2018 року, здати в експлуатацію – влітку 2019-го [3]. Його вартість близько 3,8 мільярда доларів.  З огляду на невдалу спробу прокласти сухопутний коридор через Маріуполь до Росії цей проект має особливу увагу для Кремля.

Питання Керченського мосту не нове. Саму ідею його будівництва Росія проштовхувала ще з 90-х років і її цілком підтримував уряд України  та проросійські політичні сили. У 2000 році було укладено «Угоду між органами представницької та виконавчої влади Автономної Республіки Крим і міста Москви про співробітництво в торговельно-економічній, науково-технічній та гуманітарно-культурній сферах у частині будівництва транспортного переходу через Керченську протоку» та протокол до неї [4]. У 2013 році під час візиту Віктора Януковича до Москви була укладена угода «Про спільні дії з організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку» [5]. У 2014 році Україна в односторонньому порядку розірвала договір з Росією про спільне будівництво мосту через Керченську протоку через окупаційну політику Кремля.

        Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 20.04.2004 [8];

        Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про заходи щодо забезпечення безпеки мореплавства в Азовському морі та Керченській протоці від 01.08.2012 [9] та ін.

Спорудження Росією мосту та обмеження судноплавства через Керченську протоку з Україною не погоджено та порушує вищевказані двосторонні угоди. Дії Москви порушують суверенітет України, принципи міжнародного права та суперечать Конвенції ООН з морського права.

Міністерство закордонних справ України висловило протест у зв’язку з запровадженням Російською Федерацією заборони судноплавства через Керченську протоку протягом серпня та вересня 2017 року та наголосило, що будівництво мосту через Керченську протоку є незаконним відповідно до міжнародного права, оскільки Україна, як прибережна держава по відношенню до Кримського півострову, не надавала згоду на таке будівництво. Викликає глибоке занепокоєння також негативний вплив, який будівництво може завдати навколишньому середовищу та навігації через протоку [10].

Заступник міністра інфраструктури України Юрій Лавренюк заявив, що апровадження Росією обмежень щодо судноплавства через Керченський канал у зв’язку з будівництвом мосту спричиняє збитки українських портів і буде оскаржене в суді. «Зараз готується позов і рахуються збитки недоодержаних коштів Маріупольським та Бердянським торговельними портами». Проблему довкола Керченської протоки мінінфраструктури розглядає спільно з міністерством закордонних справ України і Радою національної безпеки і оборони [11].

Нагадаємо, ще у вересні 2016 року Міністерство закордонних справ України офіційно надіслало Міністерству закордонних справ РФ повідомлення про арбітраж і позовну заяву про ініціювання арбітражного розгляду відповідно до додатку VII до Конвенції ООН з морського права. Приєднуючись до Конвенції, Україна і РФ погодилися на процедуру врегулювання спорів шляхом арбітражу, рішення якого є обовязковим до виконання сторонами. В МЗС тоді наголосили, що попри протести України РФ продовжує вчиняти незаконні дії в межах морських зон України [12]. Варто згадати, що підготовчий процес цього позову почався ще 2014 року, а директиви про консультації з російською стороною Президнет підписав лише в червні 2016 року. Росія ж тим часом так довго не зволікала і вже почала зводити арки мосту.

Для України наслідки російського одностороннього контролю Керченської протоки не втішні, адже це дає можливісь Кремлю перекривати доступ суден до українських портів в Азовському морі. Таким чином Росія матиме можливість блокувати Маріупольський та Бердянський порти. Туди заходять судна з мінімальною усадкою 9,6, а максимальною 14 метрів. Це великі судна типу «Панамакс». При цьому Росія встановлює усадку 8 метрів [13]. Технологічні обмеження висоти суден до 33 м означають, що до Маріуполя та Бердянська не зможуть проходити близько 30-50% суден, що раніше прямували до цих українських портів [14].

Окрім того, будівництво мосту через Керченську протоку може привести до екологічної катастрофи. За інформацією Інституту водних проблем та меліорації НАН України, орієнтовні втрати, завдані навколишнім середовищем Чорного та Азовського морів при будівництві Керченського мосту, при необхідності кріплення морських берегів, складуть не менше 10 млрд. грн. [15].

 Зведення мосту для Росії у першу чергу має геополітичне підгрунття аніж позитивний економічний ефект як такий. Очевидно Кремль таки добудує міст, однак, він не матиме великого практичного значення, проте, матиме політичні важелі впливу. Москва може використовувати міст як інструмент контролю українських портів та засіб політичного та економічного тиску на Київ. Україні потрібно активізувати зовнішню політику щодо доведення до міжнародної спільноти незаконності будівництва мосту та докладати дипломатичні зусилля з метою посилення санкцій щодо підприємств та окремих осіб, які беруть у цьому участь. Стратегія Росії заключається також і в тому, що без чіткого визнання приналежності Криму, неможливо вирішувати питання порушення прав у Чорному морі. Однак, українська влада до цього часу не визнала в офіційних документах Росію як окупанта.

  1.  http://www.bsamp.ru/docs/085044882017doc00329820170808084737.pdf
  2. http://www.bsamp.ru/docs/1935052582017racporyajenie_ab-91-r_ot_25.08.2017.pdf 
  3. https://ua.krymr.com/a/news/28699083.html
  4. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/643_129
  5. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/643_430
  6. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_103
  7. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_157
  8. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/643_205
  9. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_409
  10. http://mfa.gov.ua/ua/press-center/comments/7721-komentar-mzs-ukrajini-u-zvjazku-z-zaprovadzhennyam-rosijsykoju-federacijeju-v-odnostoronnyomu-poryadku-obmezhennya-na-morsyke-sudnoplavstvo-cherez-kerchensyku-protoku
  11. http://bit.ly/2vy2eve
  12. https://www.unian.ua/politics/1521513-ukrajina-napravila-rosiji-povidomlennya-pro-arbitraj-cherez-porushennya-neyu-morskogo-prava.html
  13. http://bit.ly/2xHj2QW
  14. https://www.mfaua.org/uk/publications/perekryttia-kerchenskoi-protoky-cherez-budivnytstvo-mostu-novyi-etap-ekonomichnoi-viiny-rf-proty-ukrainy-shcho-robyty
  15. https://ukr.media/politics/309869/
This entry was posted in Аналіз теми тижня, Зовнішня політика України. Bookmark the permalink.

Comments are closed.