INTERNATIONAL WEEKLY № 14 (18.09.2017 – 30.09.2017)

Вибори у Німечинні та їх значення для України.

24 вересня відбулися парламентські вибори в Німеччині. За підсумками виборів з результатом 33 % перемогла партія Ангели Меркель. Таким чином Консервативний блок Меркель надалі залишиться найчисельнішим у Парламенті.

Соціал-демократична партія Німеччини на чолі з екс-президентом Європейського парламенту Мартіном Шульцем отримала на виборах близько 20,5%. Шульц і його прихильники вже заявили, що партія не братиме участі в коаліції і має намір піти в опозицію.

Націоналістична партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), яка виступає за посилення міграційної політики, відмову від євро і скасування санкцій проти Росії, здобула свої перші місця в парламенті й показала загалом третій результат – 12,6% [1]. Хоча одразу після виборів у лавах «Альтернативи для Німеччини» відбувся розкол через вихід  з неї її співголови Фрауке Петрі.

Вибори у Німеччині стали лакмусовим папірцем, який дещо насторожує і ще раз підтверджує зміну політичних пріоритетів населення Європи. Відзначимо, соціал-демократи мають  найнижчий показник з 1949 року – 20%, а Християнсько-демократичний союз (ХДС) Меркель втратив майже вісім процентних пунктів підтримки. Проте, найбільшою несподіванкою стало те, що ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (Alternative für Deutschland, AfD) вперше в історії країни після Другої світової війни входить у Бундестаґ. За словами політичних експертів результати голосування говорять про те, що найбільшу підтримку «АдН» отримала в тих регіонах, які раніше були під контролем СРСР. А також там, де переважає російськомовне населення. При цьому експерти відзначають високу активність партії в соцмережах і пропаганду їхніх популістських гасел в інтернеті завдяки так званим ботам [2]. Результати виборів свідчать про те, що принаймні кожен п’ятий німець сьогодні голосує за радикальні партії – або ультралівих (Die Linke, 9%), або за ультраправих (AfD, 13%). Це менше, ніж у Франції на останніх президентських виборах (ультраліві та ультраправі радикали разом взяли близько 40%), але багато як для країни, що славиться своєю раціональністю та поміркованістю [3].

Мартін Шульц – головний конкурент Меркель на виборах і колишній партнер по коаліції заявив, що його партія йде в опозицію. Для України таку ситуацію можна вважати  позитивним моментом, адже як відомо соціал-демократи налаштовані більшою мірою проросійки. Зокрема, вони лобіюють будівництво і запуск другої гілки газопроводу «Північний потік». Тому, найбільш вірогідною буде коаліція утворена між ХДС та лібералами – Вільною демократичною партією і партією Зелених. Ці партії хоч і різні за ідеологічною спрямованістю, проте мають проєвропейські погляди. У своїй програмі ліберали чітко стверджують: «Ми, вільні демократи, закликаємо російський уряд негайно припинити незаконну окупацію Криму і війну у Східній Україні». Хоча їх лідер Крістіан Лінднер перед виборами закликав «загерметизувати» питання анексії Криму для досягнення прогресу у відносинах з Росією [4]. Проте, після шквалу критики він таки змінив свою риторику. Своєю чергою, Зелені були послідовними у своїй підтримці України. Коротко їхню позицію можна сформулювати так: «Більше допомагати та більше вимагати». Вони навіть підтримують проголошення перспективи членства України у ЄС [5]. 

Для України вибори в Німеччині мають як позивні, так і негативні наслідки. Позитивним залишається сам факт перемоги Ангели Меркель. У першу чергу це означає, що Німеччина зберігатиме санкційну політику проти Росії та і надалі виступатиме за територіальну цілісність України. Проте, Україні необхідно посилити дипломатичні зв’язки задля забезпечення інтересів України. Адже з формуванням нової розстановки політичних сил в Німеччині, ситуація, скоріше за все, буде більш турбулентною. По-перше, німецькі політики різних іделогічних спрямувань, вже неодноразово висловлювалися на підтримку Кремля.

По-друге, у зв’язку зі зміною правлячої коаліції ФРН зміниться і Міністр закордонних справ Німеччини, що є позитивом для України. Як відомо цю посаду обіймає Зіґмар Ґабріель (Sigmar Gabriel), який, прихильно ставиться до плану Путіна щодо введення миротворців на Донбас та щодо зняття санкцій з Росії. І хоча Міністр закордонних справ не уповноважений впроваджувати зовнішьополітичний вектор одноосібно, проте вносить інформаційні посили у суспільство. Політичні експерти прогнозують, що цю посаду може обійняти Крістіан Лінднер.

По-третє, у німецькому парламенті матимуть вплив політичні сили які можна віднести до так-званої «групи друзів Путіна», це соціал-демократи та ультраправі. Саме вони можуть стати групою тиску на коаліцію при розгляді питань та рішень щодо російської військової агресії проти України. Також, за допомогою цих партій Кремль матиме вплив  і надалі буде розхитувати ситуацію в Європі створюючи відчуття хаосу. 

  1. http://www.bbc.com/ukrainian/news-41383581
  2. http://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy
  3. zhttps://hromadske.ua/posts/vybory-v-nimechchyni-10-holovnykh-rezultativ
  4. http://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121?utm_source=seocopy
  5. http://www.dw.com/uk/%D1%89%D0%BE-%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C-%D1%80%D0%B5%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2-%D0%B4%D0%BE-%D0%B1%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B3%D1%83-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%B9-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8/a-40665461

 

 

This entry was posted in Аналіз теми тижня, Відносини Україна-ЄС. Bookmark the permalink.

Comments are closed.