INTERNATIONAL WEEKLY № 14 (18.09.2017 – 30.09.2017)

Всі за миротворчу місію на Донбасі, але з різною метою та намірами.

 

З початку вересня продовжуються дебати щодо питання введення миротворчого контингенту ООН на територію України. Не обійшла ця тема і Північноатлантичний альянс. Позиція Москви у цьому питанні  полягає в тому, що миротворчий контингент має бути розміщено  лише на лінії розмежування і  це питання не може бути вирішене без прямого контакту з представниками проросійських бойовиків на Донбасі. Пізніше, Путін скоригував мету і погодився на миротворців для охорони місії ОБСЄ на всій території конфлікту, що практично не дуже змінює суть. У такому разі є великі сумніви у доцільності введення «блакитних шоломів», адже їх головна місія не в тому щоб охороняти моніторингову місію ОБСЄ у зоні конфлікту. Україна виступає проти такого сценарію та наполягає, що миротворців має бути розміщено на усій окупованій території Донбасу, а не лише на лінії розмежування.

Позиція НАТО з цього питання полягає в наступному. Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг заявив, що підтримує пропозицію щодо розміщення миротворчого контингенту Організації Об'єднаних Націй на території Східної України. «Я вітаю пропозицію ввести миротворчі сили ООН до України», – наголосив Генсек НАТО у четвер, 21 вересня, після зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у Нью-Йорку. Він також додав, що важливим є розміщення «блакитних шоломів» ООН не лише на лінії зіткнення на Донбасі, як запропонувала Росія, але й на всій території конфлікту на Сході України [1].

Колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен та екс-заступник глави Альянсу Александер Вершбоу закликають Радбез ООН ухвалити рішення про запровадження на окупованих територіях Донбасу миротворчої місії. Водночас вони розкритикували пропозицію Володимира Путіна щодо миротворчої місії, яка, на їхню думку, покликана підірвати її ефективність. Зокрема Расмуссен заявив: «Диявол завжди криється у деталях. Однак, питання про миротворчі сили ООН нині реально перебуває на стадії обговорення» [2]. Також екс-очільник НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив: «Ми всі за мир, і для того щоб створити мир, потрібні миротворчі сили. Проте пропозиція президента Путіна є неприйнятною, оскільки вона не відновить мир, а лише легітимізує присутність російських військ на сході України. Але давайте працювати над цим. Давайте приймемо рішення, яке б створило належну миротворчу силу, що стежитиме за кордоном між Росією та Україною», – сказав колишній Генсекретар [3].

Вершбоу та Расмуссен пропонують три-ступеневе розміщення миротворців в Україні:

1) на контактній лінії;

2) глибше на окупованих територіях;

3) на останній фазі миротворчі сили мають повністю покрити окуповані території та міжнародний кордон України[4].

CША, як найпотужніший член НАТО теж підтримав український формат щодо введення миротворців ООН. Про це повідомив Президент України за результатами зустрічі з Дональдом Трампом. За словами Порошенка, США підтримали позицію Києва, згідно з якою миротворча місія ООН має працювати на всій території окупованого Донбасу та на неконтрольованій ділянці кордону з Росією [5].

Більшість лідерів країн НАТО не ймуть віри Путіну, щодо його благих намірів вирішити ситуацію на Сході України, адже очевидно й те, що без його ініціативи така ситуація взагалі не склалася б. Однак, Кремль і надалі не визнає себе стороною конфлікту та й Київ не закріпив стан війни і Росію як сторону конфлікту юридично, тож де-юре цей конфлікт більш виглядає як внутрішній. Тим більше, що миротворці ООН не вводяться при та під час антитерористичної операції. Відтак залишається питання, чи буде миротворча місія ООН ефективною і чи взагалі дасть на це згоду ООН. Адже для отримання мандату ООН на таку місію як мінімум необхідна згода двох сторін. При цьому, хто окрім України є другою воюючого стороною: ДНР/ЛНР чи Росія? – невідомо. Ще раз нагадаємо досвід Грузії та Абхазії. Події у  Грузії засвідчують, що навіть якщо місія має мандат авторитетних міжнародних організацій (ООН та ОБСЄ), але не має військового компоненту та спроможності захистити себе, вона стає вразливою та залежною від сторін конфлікту. Місія ООН в Абхазії та місія ОБСЄ у Південній Осетії покладалися на «миротворчі сили СНД», які фактично складалися зі Збройних сил РФ, тим самим легітимізуючи їхню присутність у зоні конфлікту [6]. Проте,  НАТО підтвердив, що не дозволить легітимізувати війська Росії на територій України та терористичні організації ЛНР та ДНР, на що і розраховував Путін у проекті своєї резолюції РБ ООН.

 

  1. http://bit.ly/2wm60Z3

  2. https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2301447-rasmussen-i-versbou-zaklikaut-oon-vvesti-blakitni-solomi-na-donbas.html

  3. http://www.unn.com.ua/uk/news/1687935-eks-hensek-nato-vvazhaie-nepryiniatnoiu-propozytsiiu-putina-stosovno-misii-oon

  4. http://www.vgolos.com.ua/news/eksgensek_nato_proponuie_trystupeneve_rozmishchennya_myrotvortsiv_v_ukraini_281439.html

  5. http://bit.ly/2xItjPB

  6. http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/03/18/7046393/

This entry was posted in Аналіз теми тижня, Відносини Україна-НАТО. Bookmark the permalink.

Comments are closed.