INTERNATIONAL WEEKLY № 15 (01.10.2017 — 18.10.2017)

Закон «Про освіту» як лакмусовий папірець російського інформаційного засилля в країнах Європи.

5 вересня 2017 року Верховна Рада України ухвалила новий закон «Про освіту», яким передбачаються довгоочікувані реформи в освітній галузі. Однак, головною його особливістю, яка розпалила гарячі дискусії європейських країн сусідів стала стаття 7. у якій визначено: «Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова» [1]. Відповідно до Закону національні меншини матимуть право вивчати усі предмети рідною мовою до 5 класу, а надалі мовою меншин може викладатися лише кілька предметів.

Одразу ж після підписання Закону Росія, Угорщина, Румунія, Польща, Молдова жорстко відреагували на прийняття такого законодавства. На їх думку, Закон порушує права національних меншин. До такої думки пристали Греція і Болгарія. У листі до міністра закордонних справ України, Генсека Ради Європи, верховного комісара ОБСЄ Міністри закордонних справ Румунії, Угорщини, Греції та Болгарії просять не вводити в дію положення згаданого Закону щодо мови навчання.

До прикладу, Росія закликала уряди всіх країн вжити заходів з метою скасування Україною нового Закону про освіту. Офіційний представник російського МЗС Марія Махарова заявила:   «Український закон про освіту, ще раз нагадаю, він був підписаний президентом цієї країни 25 вересня, порушує основоположні принципи, закріплені в документах ООН, ОБСЄ і Ради Європи, і, безумовно, суперечить зобов'язанням України в цих міжнародних організаціях» [2].

Спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко на зустрічі з головою Держзборів Угорщини Ласло Кевером заявила, що Росія не може допустити, щоб цей закон набув чинності в Україні, тому що він грубо порушує всі міжнародні документи, конвенції, які гарантують і вимагають від усіх держав суворого дотримання прав національних меншин. Більше того, Матвієнко чомусь згадала про європейські цінності, які Кремль не тільки не сприймає, а й всіляко їх компрометує і протиставляє власні, так би мовити «кремлівські», які ґрунтуються та тотальній брехні як власному народу так і міжнародній спільноті. Зокрема вона сказала: «Ми будемо діяти, щоб змусити Україну відповідати європейським цінностям і змінити цей закон, прибрати всі дискримінаційні заходи» [3].  

У заяві МЗС РФ щодо прийняття Закону «Про освіту» Кремль вказує, що  в Україні встановлюються жорсткі обмеження на використання мов національних меншин з перспективою їх повного вимивання з освітньої системи цієї країни до 2020 р. І цілком передбачувано, що у заяві Кремль не обійшов стару тему про обмеження прав російськомовних. Зокрема в ній зазначено:  «Хоча в законі російську мову не згадується, очевидно, що головною метою нинішніх українських законотворців є максимальне обмеження інтересів мільйонів російськомовних жителів України»[4].

Занепокоєння сусідів набуло характеру демаршів. Президент Румунії Клаус Йоганніс не лише скасував власний візит до Києва, запланований на жовтень, але і не має намірів приймати у Бухаресті голову Верховної Ради Андрія Парубія [5].

          Проте, найбільший галас здійняли угорці. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сиярто розкритикував прийнятий Верховною Радою Закон про освіту і підкреслив, що він порушує права угорської меншини. Угорщина звернулася зі скаргою до Генерального секретаря ОБСЄ, уповноваженого в організації у справах нацменшин і чинного голови ОБСЄ, а також до верховного комісара ООН з прав людини і комісара ЄС з питань розширення та європейської політики добросусідства через освітній закон України [6]. Водночас голова МЗС Угорщини відмовився зустрічатися з Клімкіним під час свого візиту до Закарпаття, а 9 жовтня він заявив, що Угорщина наполягатиме на перегляді Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.  Польща виступила проти такої ініціативи.

«Україна встромила Угорщині ножа в спину, внісши зміни до Закону про освіту, який сильно порушує права угорської меншини», – заявив Сійярто, відзначивши, що Угорщина вважає закон ганебним [6]. Міністр Сійярто розпорядився, щоб угорські дипломати не підтримували жодної української ініціативи та важливих для України рішень у міжнародних організаціях. Як відомо у прем’єр-міністра Угорщини Орбана та Моквою досить теплі відносини. Деякі європейські політики вже висловлювали занепокоєння з цього приводу. Таким чином, підтримуючи ескалацію навколо українського закону Орбан підтримує Кремль.

12 жовтня відбулися термінові дебати в ПАРЕ щодо закону України «Про освіту». Члени Парламентської асамблеї Ради Європи жорстко розкритикували український освітній закон. У ПАРЕ  заявили, що норми українського закону не забезпечують баланс між офіційною мовою і мовами нацменшин. «В Україні відбувається дикий печерний націоналізм, ПАРЄ має вимагати в України скасування закону про освіту», – заявив молдавський депутат Влад Батрінча [7]. За результатами дебатів було прийнято резолюцію з рекомендаціями для України.

 У роз'ясненні міністерства освіти України йдеться, що Стаття 7, яка регулює питання мови навчання у новому законі «Про освіту», відповідає Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин [8]. 8 вересня Міністерство закордонних справ України направило Закон «Про освіту» на експертизу до Венеціанської комісії, результати якої мають бути опубліковані до кінці року.

Прийняття резолюції ПАРЕ є у певній мірі дипломатичною поразкою України, адже не вдалося вчасно провести підготовку інформаційного «грунту» з метою роз’яснення Закону України «Про освіту» європейським партнерам.  Натомість Росія накрила всю Європу своїм інформаційним засиллям, і судячи з політичних настроїв має успіхи. Окрім того, постійні фінансові вливання у сепаратистські рухи (у тому числі і на Закарпатті), праворадикальні та ліворадикальні рухи підривають Європу з середини. І загравання деяких політичних лідерів з Кремлем на фоні ситуації в Україні може мати плачевні наслідки для цілісності усієї Європейської спільноти. 

Щодо Закону України «Про освіту» варто визнати, що даний закон є фаховим і прогресивним, а головне – захищає національні інтереси України і разом з тим не несе ніякої мовної дискримінації. Тому необхідно зосередити усі дипломатичні та інформаційні ресурси на його захист. Україна вже має гіркий досвід Донбасу та Криму, де маніпуляції з мовним питанням та надто ліберальна мовна політика призвели до їх окупації.  А різкі заяви Росії, Румунії та Угорщини  щодо мови навчання в Україні це не що інше як втручання у внутрішні справи України. Варто відзначити, що в Угорщині  майже не реально отримати її громадянство не знаючи угорської мови. То у чому ж український Закон порушує права угорської національної меншини в Україні коли в деяких населених пунктах Закарпаття діти і дорослі взагалі не знають української мови, натомість розмовляють тільки угорською? А вони ж є громадянами України. І чому від України вимагається легалізувати незнання державної мови? Відстоювання Закону України «Про освіту» є питанням національної безпеки відтак не можна допускати його зміни в інтересах інших держав.

 

  1.  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/page
  2. https://www.gazeta.ru/politics/news/2017/09/28/n_10627838.shtml
  3. http://tass.ru/politika/4653157
  4. http://www.mid.ru/foreign_policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/2858373
  5. http://24tv.ua/yevgen_magda_tag4982?utm_source=seocopy
  6. http://kurs.if.ua/news/polshcha_rumuniya_ta_ugorshchyna_rozkrytykuvaly_novyy_zakon_pro_osvitu_v_ukraini_cherez_movne_pytannya_57700.html
  7. http://www.eurointegration.com.ua/news/2017/10/12/7072231/
  8. https://dt.ua/UKRAINE/minosviti-prokomentuvalo-normi-pro-movu-navchannya-v-novomu-zakoni-253707_.html
This entry was posted in Опір російській гібридній війні, Опір російській гібридній війні. Bookmark the permalink.

Comments are closed.