INTERNATIONAL WEEKLY № 19 (01.12.2017 — 15.12.2017)

Напруження у відносинах з країнами-сусідами триває

  

Характерним явищем у зовнішній політиці України в останні місяці року стало погіршення відносин з Польщею та Угорщиною. Польща, яка раніше була найбільшим адвокатом України у ЄС змінила своє відношення. У першу чергу це повязано зі зміною там правлячої еліти.  Гострі заяви, які лунають від польських політиків змушують задумуватися, чому Польща зайняла антиукраїнську позицію, більш того у деяких випадках антиєвропейську, за що Європарламент виступив з ініціативою ввести санкції проти неї .

Як відомо, на початку грудня Президент Польщі Анджей Дуда прийняв відставку керівника уряду Беати Шидло.  На посаду Прем’єр-міністра було призначено Віце-прем’єра та Міністра розвитку і фінансів Матеуша Моравєцького. Новий Прем’єр вже встиг зробити заяву щодо України, яка зводиться до слів що стосунки з Україною необхідно будувати на історичній правді  і нагадав, що «не можна забувати про такі події як геноцид на Волині» [1].

Ще одну резонансну заяву зробив Глава політичного кабінету МЗС Польщі Ян Парис.  «Мені хотілося б чітко сказати, що сильна і незалежна Україна важлива для Польщі, натомість неправда, що існування України є необхідною умовою існування вільної Польщі» – заявив він. Ян Парис також закинув українцям фальшування історії і переслідування польської меншини [2].

Таку політику Польщі засуджує Екс-прем'єр Польщі  та нинішній Президент Європейської Ради  Дональд Туск. Зокрема він вважає, що Польща не повинна бути «самопроголошеним лідером Міжмор’я» – вона повинна повернутися до ролі «опікуна та держави, що підтримує прагнення країн так званої Нової Європи». «Немає безпечної Польщі, якщо вона конфліктує з Україною», – додав він [3]. Очевидно, що бачення Туска та керівництва Польщі розходяться. Крім того, дуже показовим є факт, що Польща була єдиною країною, яка не підтримала його кандидатуру  на переобрання Президентом Європейської Ради.

Варто нагадати про те, що українсько-польські стосунки погіршуються і через різні провокації, такі як обстріл Генерального Консульства РП у Луцьку, який відбувся влітку, та вибух гранати у польському автобусі у Львові. Останній інцидент стався вночі 9 грудня. Ця провокація відбулася  напередодні візиту Анджея Дуди до України, запланованого на 13 грудня. МЗС РП розцінило це як «антипольський інцидент на території України», проте візит Президента не було скасовано [4].

Як цілком слушно відзначив польський політолог Адам Бальцер: « Аби вирішити нинішній конфлікт, треба піднятися над ним і побачити ширшу перспективу, тобто шанси, які дає спільна економічна і військова співпраця між обома країнами та спільні стратегічні загрози з боку Росії. Ми повинні також звертатися до українців, як до партнерів» [5].

Згадаємо і про безпідставні напади Угорщини у контексті прийняття Закону України «Про освіту». 8 грудня було оприлюднене рішення Венеціанської Комісії [6], де зокрема було вказано, що сприяння посиленню державної мови та її обов’язковість для всіх громадян є законною і навіть похвальною метою держави. Те саме стосується державних заходів для вивчення мови всіма громадянами, які є шляхом до подолання існуючих нерівностей та сприяють ефективнішій інтеграції в суспільстві осіб, що належать до національних меншин. Серед зауважень є те, що мовна стаття освітнього закону була змінена в останній момент, без консультацій. Загалом для України було винесено ряд рекомендацій, проте, Комісія визнала, що права угорськомовної меншини та меншин країн ЄС можуть бути дотримані і без внесення змін до ст. 7 Закоку «Про освіту», у якій визначається мова навчання. На користь Угорщини були лише внесені рекомендації  подовжити перехідний період до початку повноцінної дії мовної норми, а також зробити виняток для приватних шкіл, у яких навчання може проводитися виключно мовою меншини.

В Угорщині витлумачили рішення по-своєму і заявили що Венеціанська комісія щодо положень нового Закону України «Про освіту» підтримала їхню сторону [7].

Таким чином, схоже, що Угорщина взагалі не зацікавлена у вирішенні спірних питань з Україною, а більше того, сама їх і провокує. І поки що немає причин думати, що це зміниться у найближчому майбутньому. Схоже, що в Угорщині ще не усвідомили того, що Україна вже не та, якою була 20 років тому, і що їй вже не просто нав’язувати волю інших країн всупереч її національних інтересів.

 

Таким чином, маємо на своїх кордонах такі собі європейські країни «кондомінімуму», які намагаються чи то зберегти свої позиції Східного форпосту в Європі, чи то вести бізнес «as usual» на догоду Росії. Відзначимо що між Польщею і Угорщиною нині дуже теплі відносини і вони підтримують одна одну. З часом цей «клуб» може розширитися, тому Україні слід вдаватися до превентивних заходів у дипломатії. Проте, Україна має діяти з позиції власних інтересів, тим паче, що її інтереси не полягають у погіршенні відносин з сусідами, а навпаки.

  

  1. http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/338978
  2. https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/12/10/7074871/
  3. https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/12/9/7074857/
  4. http://msz.gov.pl/pl/aktualnosci/wiadomosci/komunikat_msz_w_sprawie_incydentu_z_udzialem_polskiego_autokaru_pod_lwowem;jsessionid=1BF8BBC82C67C0629A5DFDFC988ABDC8.cmsap2p
  5. http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/339303
  6. https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/12/8/7074838/
  7. http://www.kormany.hu/en/ministry-of-foreign-affairs-and-trade/news/the-pressure-on-ukraine-is-increasing
This entry was posted in Зовнішня політика України. Bookmark the permalink.

Comments are closed.