INTERNATIONAL WEEKLY № 2 (15.01.2018 – 31.01.2018)

Засідання ПАРЄ: гроші в обмін на цінності

22-23 cічня 2018 року відбулося чергове засідання ПАРЄ, на якому знову пролунала ініціатива «великого повернення» Росії до організації. Палким прихильником цієї ініціативи став секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд. Основні тези його промови в контексті України зводяться до наступнного:

-       змінити правила асамблеї, щоби «повернути на борт» всі країни-члени організації (очевидно, що в першу чергу, мова йде про Росію);

-       всі міжнародні структури зайняли чітку позицію щодо незаконної анексії Криму та конфлікту на Сході України, але в умовах діючого міжнародного порядку це не справа ПАРЄ вирішувати ці конфлікти. Але це не повинно стримувати нас від того, щоб захищати права людей в Україні, зокрема в Криму та Східній Україні, а також в Російській Федерації;

-       для цього потрібно задіяти всі інструменти міжнародних організації щодо  Росії, в тому числі інструменти ПАРЄ, повернувши Росію до Асамблеї.[1] В цьому контексті, Ягланд порівняв ПАРЄ з Червоним хрестом.  Для прикладу він зазначив: «Червоний хрест повинен виконувати своє гуманітарне завдання за будь-яких обставин, і тому повинен уникати втручання в конфлікт. Ми повинні захищати права людей, де б вони не жили, і незалежно від політичних обставин».[2] На його переконання  російська делегація має повернутися до Парламентської асамблеї до весни 2019 року, перед ювілейним самітом Ради Європи.

Найбільш цинічним у промові політика було те, що разом із закликами повернути Росію до Парламентської асамблеї Ради Європи він згадує про цінності Європи: «Сучасна Європа після Другої світової війни була визначена цінностями, закріпленими в Європейській конвенції, зокрема статтями 2, 3, 4 та 7:

-       відсутність смертної кари;

-       відсутність катувань;

-       відсутність примусової праці та рабства;

-       заборона позасудового покарання.

Ці статті ніколи не підлягають відступлення навіть під час надзвичайного стану. Вони представляють найбільш фундаментальні цінності. Вони визначають душу Європи, нову Європу. Будь-яка держава-член, яка порушує ці основні цінності, не може бути членом нашої сім'ї. У цьому не може бути компромісів».[3]

То виникає запитання, хто ж як не Росія своїми діяннями порушує такі цінності і більше того відверто зневажає «душу Європи»? Численні злочини Кремля на Донбасі, незаконна окупація Криму, тотальне порушення прав людини та засудження судами Росії в Криму (які не визнаються Радою Європи) невинуватих патріотів України (навіть за патріотичні публікації в соцмережах), їх катування та змушення до співпраці з ФСБ  не можуть ставити Москву в один ряд з державами, які сповідують справжні демократичні цінності. Це є принизливо і недопустимо. Проте, схоже Ягланд хоче пробачити Росії все і закрити очі та її злочини аби лиш та відновила своє фінансування ПАРЄ.

Однак, ціннісна «вартість» ПАРЄ після цього для Європи буде набагато вищою. Адже в історії є багато прикладів того, що стратегія «гроші в обмін на цінності» призводить у кінцевому рахунку до її тотальної руйнації. Очевидно, що саме цього й прагне досягнути Росія в Європі. У контексті ПАРЄ мета Кремля дуже проста і прагматична –  просто купити цю організацію і цим самим розколоти її з середини, що призведе до занепаду Ради Європи. Це у свою чергу є одним із методів російської гібридної війни, яка ведеться вже кілька років не тільки проти України, а й  Європи. Таким чином, схоже, що Ягланд свідомо маніпулює на питаннях цінностей та  лобіює повне зняття політичних санкцій з Росії у структурах Ради Європи. Це, у свою чергу може призвести до подальшого «прощення» Москви міжнародним співтовариством.  Але тут ще раз варто звернутися до історії та нагадати результат політики «умиротворення агресора», яка дуже дорого коштувала європейцям у двадцятому столітті.

На червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи може бути представлений проект рішення про зміну правил та процедур ПАРЄ, ухвалення якого вимагають в РФ. Росія ж у свою чергу перед засіданням спеціального комітету Парламентської асамблеї Ради Європи заявила, що навіть в разі повернення не має наміру виконувати раніше ухвалені рішення Асамблеї. «Деякі резолюції не будуть виконані ніколи. Ви маєте це чітко розуміти», – заявив Костянтин Косачов, голова комітету Ради Федерації у закордонних справах.  Його колега, віце-спікер Держдуми Петро Толстой підтвердив його позицію щодо незгоди: «Ми будемо дискутувати (щодо їх змісту) з нашими колегами достатньо  жорстко – після того як повернемося до Асамблеї».[4]

Так, Росія ще раз доводить свою неповагу і не відчуває за собою обов’язку слідувати міжнародному праву, яке вона успішно і безкарно порушує, що ще більше розпалює її апетити та дозволяє диктувати свої умови. Але чи дозволить таке зухвальство сама Європа і чи пройде вона цей тест залишається під знаком питання. Схоже, що думки тут розділилися.

Позитивним моментом для України є прийняття резолюції щодо гуманітарних наслідків війни в Україні (українська делегація подала правку, яка передбачає зміну назви – не гуманітарні наслідки війни на сході України, а гуманітарні наслідки російської війни проти України на сході України")[5], яка засуджує Росію. У параграфі, який стосується закликів до російської влади, ПАРЄ наполегливо закликає «припинити фінансову та військову підтримку незаконних збройних груп у Донецькій і Луганській областях», а також припинити визнавати паспорти та інші документи, включно із судовими рішеннями і документами, що підтверджують майнові права, видані на непідконтрольних Києву територіях. ПАРЄ також заявляє про необхідність забезпечити дотримання прав людини і безпеки людей, що живуть в анексованому Криму, і виступає за зняття «заборони на Меджліс кримських татар».[6]

Таким чином, ситуація у ПАРЄ демонструє присутність певного балансу сил. Незважаючи на заклики Ягланда та його прихильників повернути Росію до Асамблеї, прийняття резолюції щодо гуманітарних наслідків війни в Україні з поправками української делегації, яка  фактично, визнає фінансування Кремлем бойовиків на Сході України, урівноважила політичні настрої в ПАРЄ. Окрім того, принциповим і позитивним для України є зміна формулювання «анексія Криму»  Російською Федерацією на «окупацію Криму та спробу його анексії».

Нагадаємо, минулого року Росія оголосила, що недоплатить в бюджет Ради Європи дві третини її мінімального планового внеску. Згодом про зниження внеску оголосила Туреччина, яка перед тим брала на себе добровільне зобов’язання про підвищений внесок – у відповідь на критику з боку ПАРЄ Анкара знизила свій внесок до мінімального.[7] Внаслідок цього відчутно постраждав бюджет ПАРЄ. Росія в останні роки не подає списки своїх депутатів для участі у роботі ПАРЄ. В Москві наполягають, що умовою їх повернення має бути ліквідація інструменту санкцій в ПАРЄ. Це у свою чергу дає підстави вважати, що авторитарні режими через такі маніпулювання намагаються підмінити європейські цінності на фінанси, що є небезпекою для існування європейських  організацій загалом.

 

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.