INTERNATIONAL WEEKLY № 2 (15.01.2018 – 31.01.2018)

Вустами міністра Лаврова Росія намагається покласти провину за свою агресію на її жертву –Україну

Нещодавно, Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на щорічній прес-конференції в Москві зробив низку заяв щодо України. Найбільше обурення викликала теза про те, що Росія не порушувала Будапештський меморандум, оскільки не погрожувала Україні ядерною зброєю. Так він відповів на запитання про те, як країни-сусіди Росії можуть забезпечити свою безпеку, якщо РФ в будь-який момент може порушити взяті на себе зобов'язання.

«Ми багато разів відповідали на запитання, в тому числі щодо Будапештського меморандуму від 1994 року, відповідно до якого Україна відмовилася від ядерної зброї, а Росія зобов'язалася не застосовувати ядерну зброю проти України», – зазначив Лавров. «Нагадаю, ми так і не застосовували і не погрожували ядерною зброєю Україні, тому жодного порушення Будапештського меморандуму не сталося», – наполягає голова МЗС РФ.[1]

При цьому у російського Міністра вистачило цинізму звинуватити Україну у порушенні Меморандуму, через «революцію Гідності» На його думку, Україна паралельно з Будапештським меморандумом взяла на себе окремій заяві зобов'язання: не «заохочувати расистські, неонацистські, ксенофобські тенденції, а те, що сталося після Майдану, було грубим порушенням цих зобов'язань наших українських сусідів».[2]

Колишній посол США в Україні, нині старший науковий співробітник аналітичного центру Brookings Institution Стівен Пайфер з цього приводу зазначив: «Це твердження російського міністра закордонних справ Лаврова є абсолютно абсурдним. Будапештський меморандум вимагає від Москви не загрожувати та не застосовувати будь-якої сили – не тільки ядерної зброї – проти України. Лавров не дурень, він це знає».[4] Разом з тим, на Заході, існує консенсус з приводу того, що Меморандум не зобов’язує підписантів захищати територіальну цілісність і суверенітет України.[5]

 Щодо пролонгації Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ і Україною, Лавров відзначив, що Росія «продовжує поважати» територіальну цілісність України після анексії Криму, тому питання перегляду «Великого договору» про дружбу, співробітництво і партнерство є неактуальним. «Для мене це питання геть неактуальне. Політично я вважаю, що ми продовжуємо поважати територіальну цілісність України в тих кордонах, які склалися після референдуму в Криму, возз`єднання Криму з РФ», – наголосив він.[6]

Ще одна заява Міністра закордонних справ Росії зводиться до того, що Росія наполягає на тому, що на склад місії миротворців ООН на Донбасі мають впливати так звані «ДНР» і «ЛНР». «Національний склад контингенту відповідно до нашої пропозиції, відповідно до практики ООН визначають сторони конфлікту, тобто його, цей склад, потрібно буде погоджувати з Києвом, Донецьком і Луганськом», – сказав він.[7] До того ж Лавров заявив що Захід робить конфлікт в Україні штучно масштабнішим.  «Україна – тема, яка, мабуть, доволі штучно стає набагато масштабнішою або робиться більш масштабною, ніж вона заслуговує і розглядається як лакмусовий папірець протистояння між Росією і Заходом загалом», – заявив Лавров.[8]

Окрім того, 26 січня 2018 року відбулася чергова зустріч Вокера та Суркова. За результатами зустрічі Спеціальний представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер заявляє, що миротворчі сили ООН мають розташовуватися на всій території окупованого Донбасу,  але допустив, що вони можуть розгортатися фаза за фазою, проте без додаткових політичних рішень, а маючи один мандат.[9] Російські ж заяви зводяться до того, що Вашингтон частково погодився з російським пропозиціями щодо Донбасу. Проте, знову ж таки, до виборів президента в РФ, навряд чи можна сподіватися на будь-який рух у вирішенні ситуації.

Таким чином, Росія продовжує порушувати міжнародний порядок, міжнародне право та відкидати будь-які обґрунтовані звинувачення проти неї. ЇЇ метою є легалізація так-званих «ЛНР» та  «ДНР», про що свідчить її позиція щодо введення миротворців ООН. Окрім того, перед виборами президента мешканцям Кремлю необхідно повторювати мантри, що в Україні громадянська війна, про ідеологічне протистояння між Заходом і Сходом. Тобто вивернути факти так, щоб населення власної країни свято вірила у принципи справедливості та непереможності Росії у війні з США.  Провину ж за свою агресію, яка є тяжким міжнародним злочином, Росія вустами Лаврова намагається покласти на її жертву –Україну.

 

This entry was posted in Опір російській гібридній війні, Опір російській гібридній війні. Bookmark the permalink.

Comments are closed.