INTERNATIONAL WEEKLY № 4 (15.02.2018 – 28.02.2018)

Мюнхенська конференція: нарешті Європа усвідомила, що не можна грати за  правилами нав’язаними їй Росією.

Цього місяця значна увага євроатлантичної спільноти була прикута до питань безпеки. І в глобальному розрізі, нині безпекова ситуація стоїть на першому місті світового порядку денному: адже спостерігається напруження ситуації як на Євразійському континенті так і на Близькому Сході, де фактично, знову ведеться війна між Заходом і Сходом. У Європі ситуація ускладнюється внутрішнім протистоянням політичних сил  в середині країн. Крайні праві та ліві популістичні, маргінальні партії поширюють свій вплив, що несе загрозу єдності Європейського Союзу як організації, її цінностям та принципам. Поширюється націоналістична риторика деяких чинних урядів країн ЄС. Не останнє місце у провокуванні цих процесів і напруженості в Європі належить Росії. Зокрема свідченням цього є її збройне вторгнення в Україну та незаконна анексія Криму, що стало безпрецедентним порушенням міжнародного права та світового порядку з часів Другої світової війни.

Всі ці виклики знайшли своє відлуння на черговій Мюнхенській міжнародній безпековій конференції,  яка проходила 16-18 лютого 2018 року. Важливість цьогорічної конференції підкреслила присутність 25 президентів та голів урядів, перших осіб ООН, НАТО, ЄС. Традиційно її відкрив німецький політик, голова Мюнхенської безпекової конференції Вольфган Ішингер, який і задав тон подальшим дискусіям. Зокрема, був представлений звіт конференції (Munich security report-2018) під назвою «До краю і назад?». У ньому детально викладені основні виклики сучасної безпеки.  «У минулому році світ став ближче – занадто близько! – до початку значного конфлікту» – ця теза Ішингера у вступному слові і відбиває основну його суть. Зокрема він також визначив основні загрози міжнародному порядку: «Напруженість між Північною Кореєю та Сполученими Штатами значно зросла, а риторика обох сторін збільшилася. Відносини між Саудівською Аравією та Іраном демонструють подібну динаміку, яка генерує в подальшому регіональну нестабільність. У Європі напруженість між НАТО та Росією залишається високою, а війна в і навколо України не послаблюється. Ключові договори з контролю над озброєннями, такі як Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, перебувають під ризиком руйнування, в той час як зусилля щодо обмеження збройних перегонів у нових сферах, таких як кіберпростір, припиняються. Все це відбувається на глобальному фоні піднесення націоналізму та екстремізму, ослаблення деяких основних принципів міжнародного порядку…».[1] Сміливо можна стверджувати, що Росія причетна до майже усіх цих «челенджів».

 Згадка Ішингера про війну в Україні вже у самому вступному слові до звіту Мюнхенської конференції свідчить про те, що Європа справді розуміє важливість стабільності в Україні та небезпеку, яка криється у російській агресії. Росія ж тут згадується в контексті агресора. Адже політика Кремля та його гібридні тактики, включаючи кібертертероризм, ставлять Росію в ряд основних викликів світового міжнародного порядку. Про увагу до України з боку міжнародних партнерів свідчить і те, що на конференції обговорювався новий формат вирішення конфлікту на сході України, зокрема можливість введення «блакитних шоломів» ООН на Донбас, що заслуговоє окремого аналізу.

Ще напередодні конференції Ішингер назвав конфлікт на Сході України однією з найбільших загроз для міжнародної безпеки. Ішинґер, зокрема, наголосив, що небезпека полягає саме у невизначеній моделі поведінки Заходу щодо Росії. «Одна з найбільших загроз – це невизначеність щодо Росії. Пригадайте Донбас, Крим, Україну. Люди продовжують гинути щодня у цьому конфлікті», – пояснив він.[2] Саме ці слова Ішингера можна трактувати як заклик до єднання у боротьбі з Кремлівською загрозою. Бо саме від єдності зусиль європейських країн залежить безпека в регіоні. 

Україну на Мюнхенській безпековій конференції представляли Президент та Міністр закордонних справ України. Відзначимо, у  промові Порошенка лунали тези про Росію як глобального порушника стабільності у світі та й в Україні. Зокрема він зазаначив: «Гібридна війна, яку веде Росія, поступово перетворюється у повномасштабну Світову Гібридну Війну. Ця війна ведеться на різних рівнях, на різних фронтах та на різних швидкостях…»[3] Проте, Президент виступав у майже порожньому залі. І це дуже чіткий сигнал який свідчить про відношення міжнародного співтовариства до українського президента. Такий своєрідний бойкот західних політиків пояснюється у першу чергу внутрішньою «гібридною» політикою Порошенка, відсутністю політичної волі у боротьбі з корупцією та впровадженням відповідних реформ.

Глава МЗС Канади Христя Фріланд заявила про погрози з боку Росії для світового правопорядку і ядерної рівноваги: «Вторгнення в Україну, анексія української території – це найбільше порушення міжнародного правопорядку в Європі з часів Другої світової війни… Це також порушення, яке має дуже негативні наслідки з точки зору ядерного нерозповсюдження».[4]

Від польського прем’єра Матеуша Моравецького теж пролуналв теза: «Росія напала на Грузію і Україну, треба завжди пам’ятати про це, говорячи про європейську безпеку».[5] Навіть Зігмар Габріель, німецький соціаліст та голова МЗС, який виступає за поступове зняття санкцій з Росії у своїй промові говорив про російську загрозу – і про порушення договору про заборону ядерних ракет, і про «постійні намагання Росії випробувати та підірвати єдність Євросоюзу».[6] Подальші виклики, на думку Ґабріеля, виходять із претензій Росії на владу, відродження націоналізму та протекціонізму, а також зростання лідерства Китаю, який наразі є єдиною державою з глобальним геостратегічним баченням.[7]

 Міністр МЗС РФ Сергій Лавров, у свою чергу, звинуватив західні країни у русофобії через Україну, а втручання Росії у внутрішні справи іноземних держав назвав «ірраціональним міфом». Також очільник МЗС Росії згадав Україну «вражену внутрішнім конфліктом» і дорікнув ЄС за його підтримку «антиконституційного державного перевороту», а також наголосив що «Росія як ніхто інший зацікавлена ​​у вирішенні внутрішньоукраїнської кризи».[8] Все як завжди, у кращих традиціях орвелізму.

            Таким чином, результати Мюнхенської конференції показали, що Євроатлантична спільнота нарешті голосно почала говорити про Росію як агресора, причому ще й такого, що володіє ядерною зброєю. Проте, конкретних рішень як із цим боротись не було. Україна залишається важливою темою в європейській безпеці. Однак у Мюнхені, Україну частіше згадувати у ракурсі агресивної політики Кремля, який загрожує світу через грубе порушення і нехтування міжнародного права, незаконну окупацію частини території України, втручання у внутрішні справи інших держав, зокрема вплив на результати виборів у деяких країнах, розповсюдження кібертероризму. Як зазначив Міністр закордонних справ України Павло Клімкін «Головний результат конференції полягає в тому, що всі розуміють: не можна дозволити Росії грати за її правилами»[9]. Однак, судячи із заяв С. Лаврова, Росія не збирається йти на поступки і продовжуватиме свою реваншистську політику. Саме тому, Євроатлантична спільнота не має діяти за планом Путіна і ще більше бути об’єднаною перед тими викликами, які несе Кремль із чинним автократичним режимом. Адже від цього залежать долі цілих народів.

 

 



 

[1] https://www.securityconference.de/en/discussion/munich-security-report/munich-security-report-2018/

[2] http://bit.ly/2CIjY9S

[3] http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/02/17/7077658/  

[4] https://ua.news/ua/pidsumky-myunhenskoyi-konferentsiyi-ukrayina-v-epitsentri-zagalnoyevropejskoyi-bezpeky/

[5] https://ua.news/ua/pidsumky-myunhenskoyi-konferentsiyi-ukrayina-v-epitsentri-zagalnoyevropejskoyi-bezpeky/

[6] http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/02/19/7077699/

[7] http://tyzhden.ua/World/209716

[8] http://www.mid.ru/foreign_policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/3081301

[9] https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3942769-klimkin-pidbyv-pidsumky-muinkhenskoi-konferentsii

 

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.