INTERNATIONAL WEEKLY № 5 (01.03.2018 – 15.03.2018)

 

Рішення «Газпрому» не постачати Україні газ та розірвати контракти з «Нафтогазом» мають підштовхнути Євросоюз до скорочення залежності від російського газу та нафти

28 лютого Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги «Нафтогазу» щодо компенсації за недопоставлені «Газпромом» обсяги газу для транзиту. За рішенням Стокгольмського арбітражу, Нафтогаз домігся компенсації у сумі 4,63 млрд дол. США від «Газпрому». За результатами двох арбітражних проваджень у Стокгольмі «Газпром» має сплатити 2,56 млрд дол. США на користь Нафтогазу. За заборгованість будуть нараховуватися відсотки – 526 тис. доларів в день, починаючи з 1 березня. Арбітражний суд відхилив вимоги «Газпрому» щодо штрафів за начебто незаконно відібрані «Нафтогазом» обсяги транзитного газу.[1] Нагадаємо, газовий і транзитний контракти між Україною і Росією чинні до кінця 2019 року.

Після отримання судового рішення «Газпром» відмовився поставляти до України газ в березні цього року. 1 березня РНБО доручив ініціювати арешт активів «Газпрому» в Україні і за кордоном у разі невиконання ним рішень Стокгольмського арбітражу.[2]

1 березня Міністр закордонних справ України заявив, що «Газпром» не виконує рішення Стокгольмського арбітражного суду. Також він повідомив що «Газпром» знизив тиск на вході в нашу ГТС майже на 20 відсотків нижче контрактного.[3]

2 березня «Газпром» заявив, що готовий розірвати газові контракти з Україною. У понеділок, 5 березня, «Нафтогаз» отримав від «Газпрому» повідомлення про розірвання контракту. 6 березня стало відомо, що російська компанія «Газпром» подає апеляцію на рішення Стокгольмського арбітражу у справі про постачання газу.[4] Очевидно, що Москва хотіла спричинити чергову газову кризу в Україні та Європі, через перебої в постачанні газу через українську ГТС. Таким чином Росія намагалася дискредитувати Україну як надійного партнера та схилити на свій бік Європу щодо будівництва «Північного потоку-2».  Проте,  швидка реакція України, всупереч очікуванням Кремля, навпаки, зміцнила міжнародний авторитет держави.

Напередодні Україна попередила ЄС про можливість кризових ситуацій в енергетиці через політику Кремля, та уклала угоду про постачання газу з Польщі.  У цій ситуації Україні не тільки вдалося  забезпечити транспортування газу до Європи, а й завдяки акції «Прикрути» скоротити споживання газу власними споживачами. Задяки  високому рівню громадянської свідомості українців, які активно долучилися до акції «Прикрути» та добровільно зменшили температуру у своїх будинках на 1 градус, вдалося заощадити 25 млн куб. м. газу (14%).

Речниця Державного департаменту США Гізер Ноєрт заявила: «Українські громадяни надихнули світ, об’єднавшись для зменшення споживання газу на 14% минулого тижня, щоб забезпечити надійне постачання газу європейським споживачам. «Газпрому» не вдалося виставити Україну і «Нафтогаз» як ненадійних транзитних партнерів».[5]

Європарламентарі гостро відреагували на газові маніпуляції Росії. Голова комітету із закордонних справ Європарламенту Девід МакАллістер, співголова парламентського комітету асоціації Україна-ЄС Даріуш Росаті та постійний доповідач щодо України Міхаель Ґалер у спільній заяві відзначили: «Рішення «Газпрому» не постачати Україні газ, а також його намір розірвати контракти з «Нафтогазом» мають підштовхнути Євросоюз до скорочення залежності від російського газу та нафти…Останні події роблять більш важливим для ЄС посилити свою енергетичну безпеку, негайно зменшивши його залежність від поставок нафти та газу від авторитарних режимів, а також зупинивши її повністю у середньостроковій перспективі», – йдеться в заяві.[6]

            Безумовно, рішення Стокгольмського арбітражного суду є перемогою України. Більше того, в умовах незаконних дій «Газпрому», які могли спричинити затримки поставки російського газу через територію України, нам вдалося довести Європі відданість своїм міжнародним зобов’язанням. З огляду на минулий досвід газових війн з Росією, можна чітко констатувати, що постачання газу є політичним інструментом гібридної війни проти України та Європи. Кремлівські поставки газу завжди мали більше політичного забарвлення ніж економічного. Частіше, Росія це використовує з метою політичного тиску. Це яскраво демонструють приклади у площині російсько-українських газових відносин. Варто нагадати контракти 2009 року, які спричинили значну економічну шкоду інтересам  України. Ще більшої шкоди принесло зниження ціни на газ у 2010 році, за що В. Янукович погодився на 25 років подовжити перебування Чорноморського флоту Росії в Криму. Такі ж маніпуляції шкодять не тільки економічним, а й безпековим інтересам як України так і ЄС. Чергові маніпуляції Москви після оприлюднення рішення Стокгольмського суду, ще раз відкривають правду щодо того, чому Росія так хоче побудувати «Північний потік-2». Це є прямою загрозою енергетичній безпеці Європи. У цій ситуації ЄС та Україні слід об’єднати зусилля аби не допустити щоб одна країна в особі авторитарного лідера диктувала свої умови для решти світу. Важливою є реакція ЄС, яка має бути жорсткою та безкомпромісною, оскільки уже всім відомо, що РФ розуміє лише силу.


[1] https://www.facebook.com/NaftogazUA/posts/1669292799817165

[2] https://economics.unian.ua/energetics/10028315-rosiji-dovedetsya-vikonuvati-rishennya-stokgolmskogo-arbitrazhu-poroshenko.html

[6] http://www.europarl.europa.eu/news/en/press-room/20180306IPR99139/meps-denounce-the-instrumentalisation-of-gas-supplies-by-the-russian-federatio

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.