INTERNATIONAL WEEKLY № 7 (01.04.2018 – 15.04.2018)

Боротьба за союзництво Туреччини: Україна чи Росія?

9 квітня Президент України Петро Порошенко здійснив візит до Туреччини, де зустрівся з Президентом Реджепом Таїпом Ердоганом та Міністром закордонних справ Туреччини Мевлютом Чавушоглу. Сторони обговорили стан підготовки до Сьомого засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною і Турецькою Республікою. Окремо були обговорені ключові напрями поглиблення двостороннього співробітництва в торговельно-економічній та інвестиційній сферах, а також можливості реалізації спільних проектів в енергетичній сфері. Серед іншого, йшлося про тристороннє співробітництво між Україною, Туреччиною та Катаром.

Президент Петро Порошенко поінформував турецьку сторону про ситуацію на Донбасі. Окрім цього, відбувся обмін думками щодо ситуації в окупованому Росією Криму, зокрема щодо звільнення з російських в’язниць українських політичних в’язнів. Туреччина підтримала розгортання миротворчої місії ООН на окупованій частині Донбасу і заявила про готовність взяти у ній участь. Сторони також засудили використання хімічної зброї на території Сирії.[1]

Також, Президент під час візиту провів зустріч зі Вселенським Патріархом Варфоломієм І. Президент України відзначив важливість запровадження Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, чого прагне український народ.[2]

Тепер розставимо акценти в результатах цього візиту. Туреччина є для України важливим партнером і морським сусідом. Відносини України й Туреччини формуються у рамках стратегічного партнерства, але їх потенціал часто недооцінюють. Разом з тим, варто відмітити, що Туреччина веде таку політику, яка їй вигідна з точки зору регіональної і глобальної розстановки сил. То вона дружить з Росією, то вона хоче в ЄС. Туреччина є членом НАТО, але разом з тим, має досить дружні стосунки з Путіним. У той же час, маючи дружні стосунки з Кремлем, Туреччина спокійно збиває російський військовий літак, який порушив повітряний простір. Усе це має враховуватись Україною. Адже Туреччина – східна країна, якій притаманні тонкі грані зовнішньої політики. Тому, важливо прораховувати наперед турецькі економічні і політичні інтереси.

Щодо готовності Туреччини надати своїх миротворців для місії на Донбасі, то це є позитивною новиною для України, і означає перехід до наступної стадії підготовки до введення миротворців. Про це заявив військовий експерт Сергій Грабський.[3]  «Те, що це саме турецькі миротворці – важливо з двох причин. У Туреччині мешкає близько трьох мільйонів переселених кримських татар. Отже, це буде не просто миротворча місія, а й крок задля моральної підтримки кримськотатарського народу», – констатує військовий експерт.[4] Також експерт наголосив, що нам буде важливою співпраця з турецькою армією і жандармерією, яка працюватиме спільно з українською Національною гвардією. Адже на останньому етапі миротворчої операції контроль над територією передаватимуть Україні. Відтак він закликає налагоджувати необхідну співпрацю українського та турецького силових відомств уже заздалегідь.[5]

Влада Туреччини неодноразово заявляла про підтримку територіальної цілісності України та про невизнання анексії Криму Росією. Також, Анкара всіляко підтримує кримських татар у Криму, що є позитивним фактором у двосторонніх відносинах країн. Туреччина намагається забезпечити собі роль лідера у Чорноморському регіоні. Це порушує Росія, яка окупувала Крим. Так, Росія виступає антагоністом у регіоні, що має зближувати Київ та Анкару у стримуванні російської геополітичної експансії в цьому регіоні. Окрім того, Україна є привабливим ринком для Туреччини, а торгівля залишається перспективною галуззю двостороннього співробітництва, про що, зокрема, свідчать переговори Президентів.

У той же час, Туреччина має тісні відносини з Росією. Нагадаємо, напередодні 3-4 квітня «новообраний» Президент РФ здійснив свій перший візит саме до Туреччини. Активно відбувається співпраця двох країн в економічній та військовій сфері. Анкара надала «Росатому» ліцензію на будівництво першого блоку атомної електростанції Аккуйя на середземноморському узбережжі Туреччини. Дві країни будують трубопровід TurkStream, який, за оцінками, коштуватиме понад 12 мільярдів доларів, для транспортування російського газу до Туреччини.

Очевидно, саме цим і пояснюється візит Президента України до Туреччини 9 квітня, про який не було жодних офіційних анонсів сторін. Україні дуже важливо мати такого союзника у Чорноморському регіоні, зокрема, і щодо вирішення питань кримсько-татарського населення в окупованому Криму. І ще, важливим у візиті Порошенка до Туреччини стало озвучення тези про важливість створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, під час зустрічі з Вселенським Патріархом Варфоломієм І. Адже це свідчить про увагу до цього чутливого питання вищого керівництва держави. Створення Єдиної Помісної Православної Церкви важливе і з точки зору національної безпеки.

Та наскільки результативними стали ці візити? Адже ніяких важливих рішень чи укладених угод під час цього візиту, як і візиту до Німеччини, не було зроблено. Від Вселенського Патріарха Варфоломія І так і не прозвучало ніяких запевнень на підтримку визнання Константинополем Української православної церкви Помісною та незалежною від Москви. Запевнення ж Ердогана про готовність надати турецький контингент для миротворчої операції на Донбасі мало чого варті, як і підтримка Німеччини в цьому питанні з огляду на примарність цієї операції. Адже не факт, що ООН надасть цій операції такий мандат якого бажає Україна. На це, ще потрібна згода Росії. Окрім того, навіть за підтримки лідерів Туреччини та Німеччини, їхні миротворчі контингенти мають дотримуватись нейтралітету і зважати на Статут ООН, а не на дипломатичні запевнення чи обіцянки їхніх політичних лідерів.

 

 

 


[1] http://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-u-stambuli-proviv-zustrich-z-prezidentom-46806

[2] http://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-proviv-zustrich-zi-vselenskim-patriarhom-46822

[3] https://www.radiosvoboda.org/a/29154841.html

[4] https://www.radiosvoboda.org/a/29154841.html

[5] https://www.radiosvoboda.org/a/29154841.html

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.