INTERNATIONAL WEEKLY № 10 (15.05.2018 – 31.05.2018)

Вихід України з СНД: правда чи маніпуляція?

З огляду на низку причин, зовнішня політика України часто не відповідає реальному стану війни та національним інтересам держави. Так, одним із аспектів цієї ситуації є нещодавня заява Президента про відозву українських представників в структурах  СНД.  22 травня 2018 року Президент України підписав указ, який надає чинності рішенню РНБО від 2 травня 2018 року «Про припинення дії для України окремих міжнародних договорів, укладених у рамках Співдружності Незалежних Держав» [1].  Документ набув чинності з дня його опублікування а контроль за виконанням рішення РНБО введеного в дію цим Указом, покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Ще в квітні на Київському безпековому форумі Порошенко заявив: «Виходячи з того, що Україна ніколи не була, і не є зараз членом СНД, і відмови цієї структури – СНД засудити російську агресію, просив би, щоб ми спільно з урядом підготували пропозиції щодо офіційного припинення нашої участі в статутних органах СНД, так само як і остаточного закриття українського представництва при відповідних інституціях в Мінську», – сказав Порошенко. 

У виконавчому комітеті СНД повідомили, що не отримували повідомлення про вихід України з організації. Про це заявив виконавчий секретар СНД Сергій Лебедєв 23 квітня на зустрічі у Мінську [2].  Пізніше той же Лєбєдев заявив, що  українські дипломати будуть отримувати запрошення на засідання та інші заходи СНД до тих пір, поки вихід України з організації не буде оформлений офіційно. «Ми багато разів чули подібні заяви про вихід країни з СНД. Тим не менш офіційні документи з цього приводу з Києва до СНД не поступали», – заявив Лебедев [4]. 

Нагадаємо, Україна не ратифікувала Статут СНД, тому формально вважається лише спостерігачем у цій організації, а не її членом. Дискусія про вихід з СНД точиться ще з 2015 року.  МЗС України тоді пояснило, що мовляв  існує низка важливих сфер, співпраця в яких регулюється саме міжнародними договорами, підписаними в рамках СНД, зокрема економічна, соціальна, правова, інфраструктурна (сфери) тощо [5].  Однак СНД не відзначалось активною діяльністю за останні 5 років, а договори у межах СНД носять більш координуючий характер ніж зобов’язуючий. Разом з тим, не варто було б і чекати підтримки України у конфлікті з Росією від цієї організації.  Тому, виглядає більш доцільніше розвивати двосторонні відносини з країнами-членами цієї організації виходячи з національних інтересів України. 

Загалом українці у мережах справедливо розкритикували владу та  уряд за те, що вони зважилася на такий крок тільки через чотири роки після початку російської агресії на території України. Зокрема на сайті  OBOZREVATEL.UA було проведено опитування щодо СНД. 60 % читачів сайту відповіли, що Україні давно потрібно було виходити із цієї організації, і це рішення не спровокує ніяких негативних наслідків для жителів країни [5].  

Голова Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала також відзначив: «Пояснити логічно, чому наша влада не вийшла з цих договорів раніше, неможливо. Це так само важко пояснити, як важко зрозуміти, чому війну не назвали війною… Важко зрозуміти, чому ми живемо в неправильному понятійному ряді, де все відбувається половинчасто. Я не вважаю, що якщо йде гібридна війна, то обов'язково повинна бути гібридна відповідь. Києву слід чітко розставляти акценти, щоби не було непорозумінь як всередині, так і за межами країни, оскільки це ускладнює вирішення актуальних проблем» [6]. 

Вихід України з СНД є правильним кроком, хоча і запізнілим. Схоже, що це питання підняли у зв’язку з майбутніми виборами в Україні. Вихід України з СНД не  призведе до дуже серйозних наслідків ні для України ні для країн СНД, адже за висновками експертів багато договорів у рамках організації лишаються аморфними. Більшою мірою це демонстрація відходу України від радянської спадщини та зони впливу Росії. Разом з тим в указі Президента йдеться лише про припинення дії окремих договорів які були укладені у рамках СНД і ті під грифом «для службового користування»[7]. Мова не йде про вихід з організації. Таким чином, досі залишається багато питань, щодо того, чи насправді буде такий вихід.

Відзначимо, Україна продовжує реалізовувати свою зовнішню політику у відносинах з Росією з позиції стратегічного партнерства, особливо в економічних аспектах. У цьому зацікавлені олігархічні групи у владі. Так у 2017 році, під час війни в Україні, Росія стала найбільшим торговельним партнером України. Причому збільшився як експорт та імпорт товарів. Обсяг експорту товарів до Росії в минулому році склав 3,9 млрд доларів, що на 109,6% більше, ніж роком раніше. Імпорт з Росії склав 7,2 млрд дол, або 139,9% зростання.[8]  І все це на фоні санкцій, які вводять країни ЄС та потерпають від цього. Україна ж навпаки, нарощує торгівлю з агресором.


This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.