INTERNATIONAL WEEKLY № 12 (15.06.2018 – 30.06.2018)

Політика санкцій ЄС щодо Росії зберігається незважаючи на те, що вплив друзів Путіна посилюється

Незважаючи на інтенсивні дискусії у Європі щодо повернення до політики «business as usual» з Росією, 18 червня Рада Європейського Союзу  продовжила санкції  проти РФ у відповідь на незаконну анексію Кримського півострова до 23 червня 2019 року. Санкції передбачають заборону на ввезення в ЄС продукції з окупованого Криму; інвестиції у Криму та Севастополі; туристичну діяльність; експорт до Криму товарів і технологій  тощо.

У заяві Високого представника з питань зовнішньої політики та політики безпеки від імені ЄС відзначено, що ЄС залишається непохитним прихильником суверенітету та територіальної цілісності України. Через чотири роки після незаконної анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Російською Федерацією ЄС знову підтвердив, що не визнає та продовжує засуджувати це порушення міжнародного права.[1]

Глава представництва Європейського Союзу в Україні Хюг Мінгареллі заявляє, що Російська Федерація сплачуватиме ціну за анексію Криму до того часу, поки Україна не відновить свій суверенітет та територіальну цілісність над півостровом.[2]

Павло Клімкін з цього приводу подякував європейським партнерам та справедливо відзначив: «Критично важливо доповнити санкційний перелік відповідальними за порушення прав людини на окупованому півострові і причетними до будівництва Керченського мосту. Ми повинні рухатися від політики невизнання анексії до деокупації Криму».[3] Україні важливо домогтися розширення санкцій країн Заходу проти Росії за її порушення світового порядку.

Лідери ЄС на саміті 28-29 червня у Брюсселі планують продовжити санкції проти РФ ще на півроку. Це рішення слідує за переговорами G7. Попри бажання Італії скасувати санкції, все ж таки Конте підтримав загальну позицію ЄС. Конте також заявив: «Італія вважає важливим діалог з Росією, але це не означає, що система санкцій може бути подолана за одну ніч».[4] Турбйорн Ягланд, Генеральний секретар Ради Європи теж виступає за повернення країни агресора до ПАРЄ і нещодавно мав зустріч з Путіним, де привітав його з переобранням з  дуже значним результатом та успішним проведенням ЧС-2018.[5]

Відзначимо, така дружня політика деяких європейських політиків розцінюється в Росії як слабкість. До прикладу сенатор Ради Російської Федерації  Алєксєй Пушков ультимативно заявив: «ПАРЄ треба не резолюції множити, а думати, як повернути Росію. Інакше Рада Європи ризикує не лише втратити російські гроші, але і Росію як таку».[6] Такі заяви ще раз підтверджують, що для Росії важко дається логіка цивілізованого діалогу між державами. Там розуміють лише мову сили та ультиматумів. І прихильне ставлення європейських політиків до Кремля  ще більше атрофує в ньому відчуття міри і правил гри на міжнародній арені. Москва виробила вже свої, «гібридні» правила і успішно нав’язує їх світу.

У той же час керівництво України часто компрометує європейські прагнення і цінності українського народу і наражається на справедливу критику з боку європейської спільноти. Зокрема, нещодавно Посол ЄС в Україні Хюг Мінгареллі заявив, що популісти і олігархи перешкоджають імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС. «Як ви знаєте, є багато людей в Україні, які не люблять цю Угоду і  намагаються перешкоджати її впровадженню. Ми називаємо їх популістами, олігархами. Всі ці люди, у яких є інтереси, не хочуть модернізувати політичні та економічні структури цієї країни», – сказав дипломат. Мінгареллі назвав складною ситуацію в комітетах Верховної Ради щодо прогресу у впровадженні Угоди.[7] Також гострі заяви від політиків ЄС лунали через неспроможність України запустити антикорупційний суд тощо.

Як ми вже зазначали раніше, ЄС зараз знаходиться у досить у турбулентному стані, і нині стає все складніше утримувати єдиний європейський зовнішньополітичний курс. Росія докладає чималих зусиль аби якомога більше поглибити внутрішньо європейські тріщини. Праві популісти, які дружать з Президентом Росії часто провокують світоглядний конфлікт у суспільстві. Однак, потрібно розуміти й те, що капітуляція перед викривленою ідеологією Кремля, слідування політиці «умиротворення агресора», зняття санкцій, роздрібненість Європи призведуть до її краху. Тому, дуже важливо зберігати санкції проти Росії і посилювати їх, інакше наслідки будуть катастрофічними для усього європейського континенту. Як зокрема зазначив Богдан Яременко, санкції можуть бути ефективнішими, якщо стосуватимуться не лише існуючих сфер, де діють обмеження, а й нових. [8] Україна, у силу обєктивних причин, постала у якості форпосту у захисті європейських цінностей. Росія ж у свою чергу продовжує відкидати усі звинувачення, ставить під сумнів санкційну політику Заходу, продовжує порушувати норми міжнародного права, і разом з тим інформаційно виграє. 

 

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.