INTERNATIONAL WEEKLY № 12 (15.06.2018 – 30.06.2018)

Надумана проблема з національною меншиною угорців в Україні залишається каменем спотикання у двосторонніх відносинах з Угорщиною

22 червня 2018 року на Закарпатті Міністр закордонних справ України Павло Клімкін та глава угорського МЗС Петер Сійярто почали українсько-угорські консультації стосовно імплементації українського закону про освіту. Напередодні пан  Клімкін заявив: «Наша мета – допомогти отримати реальний рівень володіння українською мовою. І, звичайно, розуміння громадянами якої країни вони є. Інакше вони є дискримінованими по відношенню до всіх інших громадян. Оце і є фундаментальною червоною лінією на наших завтрашніх переговорах».[1]

Після першого раунду консультацій за участі глав МЗС та Міносвіти України та Угорщини, Клімкін відзначив, що Україна не прагне до асиміляції угорської меншини. «Ми самі зацікавлені в тому, щоби наші громадяни угорського походження на 100% залишалися угорцями. Це дуже важливо для нас, для нашого руху в об’єднану Європу. Але ми маємо допомогти, заохотити, щоб кожен із них мав достатній рівень володіння українською мовою», – пояснив Клімкін.[2]

Сійярто, у свою чергу заявив, що Угорщина офіційно відмовилася від вето щодо проведення окремої зустрічі лідерів НАТО за участі українського президента Петра Порошенка, але і надалі блокує Комісію Україна-НАТО (КУН). Разом з тим він відзначив: «Ми намагалися не дискутувати про те, як закон зробить більш ефективним вивчення української мови. Ми лише просимо проте, щоби це не заважало інтересам угорськомовної меншини. Це – наше єдине прохання». [3]

Позиція Угорщини полягає в наступному:

1.       перехідний період щодо мови освіти повинен бути продовжений до 2023 року, і за цей час Україна має домовитися з меншиною про те, які саме зміни будуть впроваджені;

2.      норма про мову навчання не повинна поширюватися на приватні школи;

3.      Україна мала розпочати консультації з представниками угорської меншин (які вже розпочалися). На цьому наголосив Міністр Сійярто у своєму інтервю.[4]

На звинувачення у проросійській політиці Угорщини, Сійярто відповів, що Угорщина – не проросійська і не проамериканська. Вона – проугорська. «Та слухайте, ми – незалежна держава, і нас не обходить, що думає Росія про нашу політику щодо меншин. Ми знаємо одне: на Закарпатті є угорці, їх – приблизно 150 тисяч, і ми прагнемо захищати їхні права….Наша політика визначає: Угорщина – передусім, «Hungary first».[5]

Разом з тим Сійярто відзначив, що Угорщина ще вирішує, чи блокуватиме підтвердження лідерами держав-членів НАТО закріплення за Україною статусу аспіранта на саміті Альянсу в липні. «Ще побачимо. З цього приводу тривають переговори в Брюсселі; подивимося, до чого вони призведуть», – зауважив він.

Міністр закордонних справ Угорщини наголосив, що рішення угорського уряду є однозначним.  «До того часу, як рекомендації Венеційської комісії будуть виконані, ми не можемо підтримувати зближення України з НАТО», – заявив він.[6]

Нагадаємо, Угорщина уже втретє заблокувала проведення засідання комісії Україна-НАТО на міністерському рівні. Це пов’язано із прийняттям в Україні Закону «Про освіту», вимагаючи перегляду мовної норми. Така політика Угорщини не схвалюється країнами членами НАТО. У штаб-квартирі Північноатлантичного Альянсу раніше заявляли, що попри ініціативу угорського уряду, не мають наміру переглядати підходи у співпраці з Україною.

Останні роки правління Орбана відзначаються конфліктністю Будапешта у міжнародних відносинах і часто без особливого приводу. Суперечки з Брюсселем, відкликання посла з Нідерланів за критику угорського уряду,  офіційні заяви на адресу глави МЗС Люксембургу, де його названо екстремістом, заїжджена теза про захист закордонних угорців, неправдиві офіційні звинувачення України у порушення прав угорської меншини – ось чим вирізняються дії Будапешта на міжнародній арені. 

В офіційних колах Угорщини раніше заявляли про нібито повну заборону викладання угорською мовою на Закарпатті у середній та вищій школі. Офіційний Будапешт свідомо  поширював хибні дані про зміст українського Закону «Про освіту», викривляючи його зміст. Це не було випадковою помилкою чи незнанням. Така поведінка є неприйнятною і Україні слід виходити в власних національних політичних інтересів – «Ukraine first». Більш за все Угорщина і надалі провокуватиме конфліктність у відносинах, адже на черзі ухвалення нового Закону України про мови, замість скасованого Закону «Ківалова-Колесниченка».

Звчайно, для угорської  держави та її посадовців «Hungary first» має бути головним приорітетом, але тільки на її власній території. Якщо ж Сійярто з Орбаном намагаються впровадити цю формулу на українській території ігноруючи державний суверенітет України, то це вже є брутальним втручанням у внутрішні справи Української держави. Якщо глава угорського МЗС Петер Сійярто цього не розуміє то пан Клімкін мав би про це його жорстко попередити.

Намагання ж досягти компромісу шляхом переконань, роз’яснень та виправдань тільки переконує угорську сторону в ефективності ескалації конфлікту. Тому, надалі в якості об’єкту конфлікту Угорщина поставить питання про необхідність забезпечення етнічних угорців Закарпаття угорськими паспортами. Що може зупинити таку агресивну політику угорської влади? – тільки адекватна політика України у вигляді симетричних заходів до яких та поки що вдаватись не збираються.

 

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.