INTERNATIONAL WEEKLY № 13 (01.07.2018 – 31.07.2018)

Ювілейний саміт Україна – ЄС: курс на секторальну інтеграцію

На початку липня 2018 року відбувся 20-й, ювілейний саміт Україна – ЄС. Українську делегацію на зустрічі очолив Президент Петро Порошенко. ЄС представляли президент Європейської ради Дональд Туск і голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер.

Основними темами саміту стали:

-           імплементація Угоди про асоціацію Україна – ЄС і зони вільної торгівлі;

-           реформи в Україні та їх підтримка з боку ЄС;

-           енергетична безпека;

-           російська агресія;

-           звільнення українських заручників та політичних в’язнів, яких незаконно утримують у Росії та ін.

Cаміт Україна-ЄС, на відміну від двох попередніх, завершився ухваленням спільної підсумкової заяви.  У 2016 році, комюніке не підписали через позицію Франції, яка була проти згадування перспективи безвізового режиму для України. У 2017  перешкодою стала вже позиція Нідерландів, які не погоджувалися визнати європейські прагнення України. Цьогорічне підписання підсумкового документу свідчить про поступове долання принципових розбіжностей між сторонами, хоча напруга і відцентрові процеси між членами ЄС тривають.

 Зокрема у цьогорічному комюніке зазначається: «Ми, лідери України і Європейського Союзу, зустрілися сьогодні, щоб підтвердити нашу незмінну відданість посиленню політичної асоціації та економічної інтеграції України з Європейським Союзом на основні Угоди про асоціацію та наших спільних цінностей демократії, верховенства права і прав людини… ЄС підтвердив свою рішучу підтримку та відданість незалежності, суверенітету і територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів…».[1]

У документі ЄС надав позитивну оцінку європейському виборі України та її намірам у подальшому проведенні реформ та похвалив ухвалення Закону України «Про вищий антикорупційний суд».  Документ схвалив рішення ЄС про надання Україні подальшої макрофінансової допомоги в розмірі до 1 мільярда євро на підтримку економічної стабілізації країни, надання якої залежатиме від ​​прогресу реформ, зокрема в галузі боротьби з корупцією. Окрім того, сторони погодилися з важливістю співпраці, спрямованої на  зміцнення кібербезпеки та цілісності виборів, боротьбу з гібридними загрозами, включаючи дезінформацію, а також подальшим посиленням роботи у сфері стратегічних комунікацій.

Важливим є положення про засудження відвертого порушення суверенітету та територіальної цілісності України агресією збройних сил РФ починаючи з лютого 2014 року. У заяві відзначено: «Ми продовжуємо засуджувати незаконну анексію Криму та Севастополя Російською Федерацією, проведення виборів РФ на території незаконно анексованого півострова та погіршення ситуації з правами людини в Криму, будівництво мосту через Керченську протоку без згоди України, подальшу мілітаризацію півострова, а також Чорного та Азовського морів». [2]

Комюніке закликає Росію:

-         звільнити незаконно утримуваних українців в РФ та Криму та згадують їх поіменно;

-        надати міжнародним організаціям та правозахисникам доступ до територій, які на даний час не підконтрольні Уряду України;

-        взяти на себе відповідальність і повністю співпрацювати докладаючи усіх зусиль для притягнення винних до відповідальності.

Ці положення є важливими для України, адже ще раз доводять, що ЄС бачить Росію як чинника проблем та загрозу безпеці.

 Разом з тим, заява не містить принципового для України засудження проекту будівництва «Північного потоку-2». Така, у певній мірі, непослідовність ЄС, у свою чергу, є сприятливою для Москви. Адже незважаючи на її злочини, Росія почувається у виграші. Європа й сама має розуміти, що цей проект не економічний, а скоріш геополітичний, який стане інструментом тиску Росії в майбутньому. Також у комюніке не було включено питання міжнародної миротворчої місії на Донбасі. Ще однією проблемою є те, що як Україна так і ЄС надалі підтримують роботу Нормандського формату, Тристоронньої контактної групи, імплементацію Мінських домовленостей «націленим на стале і мирне вирішення цього конфлікту». З огляду на ситуацію на Донбасі, «мирне вирішення конфлікту» звучить дещо нереалістичним. Більше того, і Нормандський формат і Мінські домовленості вже вичерпали себе і є недієвими у сучасних умовах (власне вони і не були дуже дієвими). Україні необхідний план оборони. Адже поки що відсутні будь-які  причини вважати, що Росія покине територію України. Натомість Україні та ЄС необхідні симетричні заходи по відношенню до Кремля.

Відзначимо, це останній саміт України та ЄС на високому рівні перед президентськими виборами в Україні 2019 року. ЄС теж наступного року чекають політичні зміни: Брекзит і вибори до Європарламенту. Дана зустріч стала своєрідним підсумком у відносинах України та ЄС за останні чотири роки, адже вони були поворотними у відносинах України та ЄС. Брюссель визнає, що Україна за ці роки  досягла більше, ніж за понад 20 попередніх. Були започатковані освітня, пенсійна, медична, енергетична реформи. Позитивно відзначені процеси децентралізації. Разом з тим ЄС наголошує Києву, що той має забезпечити незворотність цих реформ. Іншою проблемою, до якої завжди прикута увага ЄС – це корупція в Україні. Про це, зокрема, згадується у підсумковому комюніке саміту.

       Важливою умовою подальшої співпраці України та ЄС є підтримка солідарності та єдиної лінії підтримки євроінтеграційних прагнень України. Більш за все, з огляду на дезінтеграційні процеси в ЄС, у майбутньому це завдання буде ускладнюватися. Нині ми спостерігаємо дуже контроверсійну політику Польщі і відверто вороже ставлення Угорщини по відношенню до України, яку не підтримуть в ЄС, проте це посилює і внутрішні протиріччя в організації та послаблює її політичну волю. Так, нещодавно, Прем’єр Угорщини Віктор Орбан заявив: «Я не вірю в реалістичність прагнень українців приєднатися до ЄС чи НАТО… Цілком зрозуміло, що метою росіян є відновлення старої ситуації і збереження російського впливу на Україну».[3] Такі політики створюють тріщини у самих демократичних підвалинах ЄС як організації, що складає загрозу її безпеки. І саме на них лежить відповідальність за їх нівелювання.

    Та незважаючи на такі ускладнення і перепони одним із позитивних результатів ювілейного саміту стало схвалення запропонованого Україною механізму  секторальної інтеграції України з ЄС в таких сферах як: енергетичні і цифрові ринки, митна сфера, а також юстиція, свобода і безпека. Його особливість и прогресівність полягає в тому, що він передбачає взаємні політичні зобов'язання і разом з тим чіткі процедури по обидва боки, які забезпечать їх виконання. Такий механізм, на думку віце-прем’єра з питань  європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, стане своєрідною страховкою від політичних коливань щодо євроінтеграції України – як в самій Україні, так і в ЄС[4].

 

[1] https://www.consilium.europa.eu/media/36086/joint-statement-eu-ua-summit-2018.pdf

[2] https://www.consilium.europa.eu/media/36086/joint-statement-eu-ua-summit-2018.pdf

[3] https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/07/28/7084940/

[4] https://www zn.ua/POLITICS/sammit-es-dal-zelenyy-svet-sektoralnoy-evrointegracii-ukrainy-vice-premer-289683_.html

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.