INTERNATIONAL WEEKLY № 13 (01.07.2018 – 31.07.2018)

Трамп програв Путіну дипломатичну та інформаційно-психологічну битву в Хельсінкі ще до її початку

16 липня 2018 року в Хельсінкі відбулася офіційна зустріч Президентів США та Росії за зачиненими дверима. Напередодні, аналітики всього світу гадали про можливий результат цих перемовин. З огляду на одіозну фігуру Трампа, який часто впадає в крайнощі та досвідченого чекіста Пуніна, який здатен грати на слабкостях візаві, ця зустріч видавалася досить непередбачуваною. Загалом вона стала показником, наскільки така потужна держава як США – глобальний лідер, здатна реагувати на гібридні загрози як власній національній безпеці так і глобальній, а також відповідати викликам світового порядку та миру.

Напередодні зустрічі з’явився твіт Дональда Трампа. «Наші відносини з Росією ніколи не були гіршими через багаторічну дурість і тупість США, а тепер ще й через сфабриковане полювання на відьом»,[1]- зазначив американський президент, маючи на увазі російське втручання у вибори Президента США, яке вже було доведено американськими спецслужбами. На підсумковій прес-конференції сторони відзначили прогрес в поліпшенні двосторонніх відносин, повідомили, що обговорювали торгівлю, ракети і ядерне озброєння, проблеми тероризму, Китай, Іран, Сирію, Корейський півострів та втручання Росії в американські вибори.

Путін заявив що, труднощі у відносинах Росії і США не мають об'єктивних причин. Президент РФ заявив, що російська сторона передала стороні США «записку з низкою конкретних пропозицій» з питань стратегічної стабільності і контролю над озброєннями. Він також у черговий раз заявив, що Росія не втручалася в американські вибори. Путін навіть запропонував комісії на чолі зі спецпрокурором Мюллером допитати 12 російських розвідників, яких той обвинуватив у втручанні в американські вибори. Пізніше Трамп назвав це «вражаючою пропозицією» і зазначив, що Путін був дуже переконливий у своєму запереченні втручання в американські вибори.

Трамп також у черговий раз відзначив, що продуктивний діалог – це добре для США і для Росії, а також для всього світу. Президент США у характерній для нього манері заявив: «Наші відносини ніколи не були гіршими, ніж зараз. Однак це змінилося приблизно чотири години тому. Конструктивний діалог із Росією – це можливість нових шляхів до миру і стабільності у нашому світі».[2]

За результатами переговорів Президент США не сказав жодного слова про Україну. Зате Путін відзначив: «При обговоренні внутрішньоукраїнської кризи звернули увагу на важливість реалізації Мінських угод. США могли б рішучіше наполягати на цьому і налаштовувати на це українське керівництво». А відповідаючи на запитання журналістів про анексію Криму, російський президент заявив, що позиція США в цьому питанні відома – Вашингтон вважає такі дії Росії незаконними. У Росії ж інша точка зору».[3] Також російський президент запевнив, що РФ збереже транзит газу через Україну після побудови «Північного потоку-2».

Проте, найбільш провокаційною заявою Трампа після зустрічі, стала його відповідь на запитання кому він більше вірить Путіну чи власним спецслужбам з приводу можливого російського втручання у вибори Президента США 2016 року. Очільник Білого дому заявив, що вірить обом сторонам і додав, що немає підстав вважати, що Росія організувала хакерські атаки під час президентських виборів в США в 2016 році, щоб допомогти йому перемогти. Такі думки Президента Трампа поставили крапку у його капітуляції перед Путіним. Це призвело до гострої критики у США. Деякі політики та журналісти навіть почали звинувачувати Трампа у державній зраді. Амбіції та некомпетентність Трампа призвели до того, що він публічно висловив недовіру своїй державі та її органам.

Сенатор-республіканець Джон Маккейн написав: «Сьогоднішня прес-конференція в Гельсінкі була одним із найганебніших виступів американського президента в історії. Збиток, нанесений наївністю Трампа, його самозакоханістю, помилковим сприйняттям еквівалентності і симпатією до авторитарних лідерів, складно оцінити».[4]

«Я ніколи не думав, що побачу той день, коли наш американський президент вийде на сцену з російським президентом і звинуватить Сполучені Штати в російській агресії. Це ганьба», – написав сенатор-республіканець від штату Арізона Джефф Флейк на своїй сторінці в Twitter.[5]

Експерт-міжнародник Олександр Хара влучно підкреслив, що під час зустрічі у Гельсінкі з президентом США Дональдом Трампом російський лідер Володимир Путін переграв свого візаві в першу чергу психологічно. «За великим рахунком, Путін купив його на дві речі, як мені здається, психологічно. Перше – це його хворобливу реакцію на будь-які натяки або факти, пов'язані з тим, що він нечесно виграв вибори або він не виграв ці вибори, було втручання». Другий момент, за словами Хари, стосуються угоди про скорочення ядернирх арсеналів США і Росії.  А насправді Путіну якраз таки і потрібно скорочувати озброєння. Оскільки його бюджет, його економіка не здатна витягнути модернізацію ядерного щита».[6]

Така ситуація ілюструє домінацію Путіна. Американський президент не став на захист власної нацбезпеки. Разом з тим, Путін був більш стриманий у судженнях про «дружбу» з США тоді як Дональд Трамп страждав надмірним оптимізмом. «Відносини змінилися. Будемо часто зустрічатися… Ми вирішимо всі проблеми!»[7], – заявив він. Загалом досить неоднозначна поведінка Трампа, його останні заяви та поводження  з союзниками як з ворогами, а з противником як з другом дає причини для занепокоєння. Після зустрічі з Путіним стає цілком зрозуміло, що Трамп програв інформаційно, психологічно і особистісно.

Як повідомляє видання The Washington Рost, перед самітом для Трампа були підготовлені понад 100 сторінок матеріалів, які були спрямовані на формування більш жорсткої позиції щодо Путіна, однак президент проігнорував їх.[8]

У більш ширшому розумінні, дана зустріч була задумана Путіном з метою перегляду старого і побудови нового світового порядку, де саме Росії а не США має належати провідна роль у світових прцесах. Схоже, що і не випадково було обране місце для її проведення. Хельсінки, де у 1975 році було підписано Хельсінський заключний акт, який і закріпив світовий порядок після Другої світової війни. Путін не раз заявляв, що результати Холодної війни є геополітичною катастрофою для РФ. Тому, нині він прагне переписати цей світовий порядок під свої геополітичні амбіції, та розділити сфери впливу з США. Тому Хельсінкі де був започаткований процес постбіполярного світового порядку має стати початком його кінця. І тут постає проблема торгу Україною, Кримом, Сирією, Іраном. Раніше Трамп заявляв, що треба повернути Росію до G7, піддавав сумніву анексію Криму, а Путін в свою чергу згадував, що Росія вивела деякі військові підрозділи з Сирії. Тому для України ситуація є небезпечною. Адже стало цілком очевидним, що вона може стати розмінною монетою у великих геополітичних іграх. Однак, не варто забувати, що Росія при нинішній політичній еліті і надалі відтворюватиме імперське минуле і діятиме в логіці пошуку зовнішнього ворога не тільки в особі України, але й західної демократії.

В цьому сенсі зустріч Путіна і Трампа в Хельсінкі відзначається певним історичним символізмом. З одного боку, в порівнянні з попередніми самітами в Хельсінкі:  американо-радянського саміту в рамках Конференції з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року, Джорджа Буша і президента СРСР Михайла Горбачова 1990 року та між Клінтоном та Єльціним у 1997 році, Путін отримав явну геополітичну перемогу над США, що забезпечило йому необхідні умови для подальшого успішного геополітичного наступу на Західний світ. З іншого боку, усім стала очевидною інфікованість Трампа «російським вірусом» який імплантували йому російські спецслужби втручанням в президенські вибори в США, поставивши під сумнів не тільки їх результати, але й легітимність самого президента Трампа.

І безумовно, що цей російський вірус в мисленні Трампа буде значною мірою   визначати його зовнішньополітичну поведінку. Така поведінка за визначенням директора Центру «Нова Європа» Альони Гетьманчук буде харакеризуватись такими рисами:

1. Трампа особливо не обходить Україна як країна. Він не має позитивної емоційної прив'язки до України. Швидше, навпаки. Україна для Трампа — це не можливість, це, передусім, перешкода. Перешкода, зокрема, для налагодження його відносин з Путіним.

2. Трамп не націлений адаптувати свою політику під радників, але налаштований адаптувати радників під свою політику.

3. Путін залишається для Трампа авторитетом. Внаслідок інтенсивного спілкування, захоплення Путіним та його можливостями лише посилювалося.

Ми ж для себе маємо розуміти, що кожна зустріч Путіна і Трампа — це можливість для російського президента провести чергову дискредитаційну кампанію проти України[9].



[1]https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/bahatorichna-tupist-i-poljuvannja-na-vidom-tramp-nazvav-prichini-pohirshennja-vidnosin-rosiji-i-ssha-2482464.html

[2] https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/jak-projshla-zustrich-trampa-i-putina-v-helsinki-vsi-podrobitsi-2482538.html

[4] https://www.mccain.senate.gov/public/index.cfm?p=press-releases&id=A99FDA26-673D-4560-B4EA-5AEDF0685EC5

[5] https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/odne-z-najbilsh-hanebnikh-vistupiv-amerikanski-politiki-obureni-zajavami-trampa-pid-chas-zustrichi-v-helsinki-2482650.html

[6] https://prm.ua/u-gelsinki-putin-vigidno-prodav-trampu-svoyu-slabkist-ekspert/

[7] https://www.youtube.com/watch?v=-_zZf-zA2hc

[8] https://www.washingtonpost.com/politics/very-much-counter-to-the-plan-trump-defies-advisers-in-embrace-of-putin/2018/07/16/b2176bfe-8921-11e8-a345-a1bf7847b375_story.html?noredirect=on&utm_term=.e959751e87db

[9] https://dt.ua/internal/tramp-i-ukrayina-operaciya-shok-i-trepet-282468_.html

This entry was posted in Опір російській гібридній війні, Опір російській гібридній війні. Bookmark the permalink.

Comments are closed.