INTERNATIONAL WEEKLY № 14 (01.08.2018 – 15.08.2018)

Морська блокада українських портів запроваджена Росією  в Азовському морі: чи знайде Україна адекватну відповідь?

Російська гібридна війна продовжується і завдає чергових збитків Україні. Останнім часом Кремль посилює свої маніпуляції у Чорному та Азовському морях, нарощує кількість військових та посилює Чорноморський флот. Представник головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький раніше відзначав, що РФ в акваторії Азовського моря застосовує близько 40 бойових катерів і кораблів[1]. 

 Незаконно спорудивши Керченський міст, Москва фактично закріпила за собою контроль за українськими портами у Маріуполі та Бердянську. Російські прикордонники зупиняють судна не лише в Керченській протоці, а й в Азовському морі. До прикладу, у травні цього року Росія обмежила рух українських суден в Азовському морі через бойові стрільби. У червні, у Міністерстві інфраструктури України заявляли, що Росія безпідставно затримала майже півтори сотні суден, які слідували в порти України в Азовському морі. У липні Прикордонна служба України доповідала, що Росія безпідставно затримує міжнародні судна у Керченській протоці та затягує з видачею документів, що, власне, вона продовжує робити і нині. Це стосується як тих, що слідують в українські порти, так і тих, що слідують зворотньму напрямку[2].   

Така ситуація у Азовському морі почала фіксуватися з квітня цього року і загострилася в кінці липня на початку серпня, коли російські кораблі не тільки тримають міжнародні судна, а й впритул підходять до українських прикордонників. Очевидно, що дії Росії є елементом її гібридної війни. Їх наслідки мають вкрай негативний економічний і політичний вплив для України. Економіка несе збитки в сотні мільйонів гривень. Фактично РФ запровадила морську блокаду України. Старший економіст Центру економічної стратегії Оксана Затворницька підрахувала, що 70% вантажообігу Бердянського порту формується за рахунок експорту зернових і будівельних вантажів. Але тепер оборот падає: в 2017-му він знизився на 37%. Причому тоді Керченський міст ще не був відкритий[3].  Нині ж ситуація стає ще більш загрозливою. Багато аналітиків сходяться на думці, що блокуючи Азовське море, російська сторона намагається тиснути на Україну для того, щоб отримати водопостачання до окупованого Криму. 

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов заявив: «Ми бачимо намагання РФ фактично розпочати військово-економічну блокаду азовського узбережжя України». Він також відзначив, що маріупольський напрямок лишається одним із найбільш загрозливих в районі проведення ООС, заявивши про можливість проведення ворогом як сухопутних, так і морських десантних операцій уздовж Азовського узбережжя[4].  І справді, фактично контролюючи Керченську протоку, Азовське море – Росія відкриває собі шлях для безперешкодного наступу на Україну у Південному напрямку. Таким чином дії Кремля у Азовському морі є прелюдією до повномасштабного наступу. Окрім того – це намагання підірвати ситуацію в Україні напередодні виборів. Усі ці діяння РФ вимагають швидкої та адекватної реакції Києва. 

За словами, Міністра інфраструктури Володимира Омеляна зараз опрацьовуються різні сценарії протидії Росії, аж до обмеження заходів в російські порти суден з європейською реєстрацією. Раніше він заявив, що Україна ініціює введення санкцій щодо Росії у відповідь на необґрунтоване збільшення кількості оглядів російськими силовиками суден, що прямують в українські порти в Азовському морі. Через дії Росії заходження в порти Маріуполя і Бердянська скоротилися на 10%[5]. 

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука зазначив, що силове розблокування Азовського моря вивчається. У той же час він підкреслив, що не готовий оприлюднити такий сценарій. Він також додав, що не бачить чисто військового шляху вирішення даної проблеми. «Є певні сценарії, яким чином можна поліпшити ситуацію. Звичайно, не самостійно, а з допомогою наших союзників і партнерів»[6].  

Проте, союзники і партнери не можуть допомогти Україні, оскільки юридично Росія нічого не порушує. Делімітація кордону у Азовському морі не була проведена. Відносини України і Росії в Азовському морі регулюються Договором про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 2004 року[7].  Відповідно до документу, Азовське море – це внутрішнє море РФ та України, що передбачає для сторін вільне пересування морським басейном та огляд тих суден, які викликають підозру. Окрім того,  Договір визначає, що спори між Сторонами, пов'язані з тлумаченням та застосуванням цього документу,  вирішуються шляхом консультацій та переговорів,а також іншими мирними засобами за вибором Сторін [8].  

Відтак, ситуація досить складна. Вирішення спору мирними засобами з агресором не є можливим (адже фактично сторони знаходяться у стані війни). Разом з тим, немає юридичних причин і військового ресурсу щоб застосовувати силу. У разі застосування сили Україною, Кремль може легалізувати свій наступ на Маріуполь. Щодо союзників також питання неоднозначне. Адже немає документів, які б визнавали стан війни в Україні та Росію як сторону конфлікту. Не введений і воєнний стан. Тому  офіційно Україна знаходиться в стані миру з Росією. Делімітація кордону в Азовському морі теж не можлива, адже вона здійснюється за принципом серединної лінії. Так як Росія окупувала Крим, Керченську протоку, то Україні у такому випадку припаде у кращому випадку берегова лінія. До того ж застосувати цей принцип відносно нового положення кордонів, змінених в результаті російської військової окупації, означало би офіційне визнання Криму територією Росії. Таким чином Україна знаходиться у глухому куті. 

Виходом із цієї ситуації може стати:

1. Денонсація Договору між Україною і Росією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки;

2. Відбудова українського флоту та військово-морських сил, нарощування військової присутності у Азовському морі;

3. Звернення до країн НАТО з проханням надати військові кораблі які виводятся з бойового складу їхніх ВМС, але ще залишаються  придатними до есплуатації, для проведення конвоїв іноземних суден які прямують до українських портів Азовського моря чи виходять з них.

Україні не можна зволікати з оборонними заходами щодо захисту своїх морських комунікацій у акваторіях Чорного та Азовського морів. Військовий експерт з Великобританії, полковник у відставці Глен Грант влучно зазначив: «Саме такою є тактика (росіян): фактично придушити там будь-які спроби торгівлі, перетворити українську  частину Азовського моря на російську. І так справді буде, якщо Україна не почне вживати хоч якихось заходів. Азовське море просто стане російським, а відтак і простір між Азовським морем та Кримом». Він додав, що після цього наступним об'єктом блокади та подальшого загарбання, буде «акваторія від Криму до Румунії». «Почнеться гра, під час якої намагатимуться перекрити доступ до Одеси… Очевидно, що це буде наступний крок росіян», – висловив переконання британський полковник[9].  Підтвердженням реальності цього передбачення стало тимчасове закриття Чорноморським флотом РФ району для судноплавства у північно-західній частині Чорного моря від мису Тарханкут до дельти Дунаю 15 серпня цього року [10] .

 
 

[5] https://znaj.ua/politics/vytivky-rosiyi-v-azovskomu-mori-zagrozhuyut-mizhnarodnym-skandalom

[6] https://www.unian.ua/politics/10221891-ukrajina-rozglyadaye-siloviy-scenariy-rozblokuvannya-azovskogo-morya-tuka.html

[7] http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_205

[10] https://prm.ua/rf-zakrila-dlya-sudnoplavstva-chastinu-chornogo-morya-vid-krimu-do-dunayu/

 

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.