INTERNATIONAL WEEKLY № 15 (15.08.2018 – 31.08.2018)

В очікуванні майбутньої долі: українське питання на переговорах Путіна з Меркель

18 серпня 2018 року відбулася зустріч «за зачиненими дверима» Президента Росії Володимира Путіна і канцлера Німеччини Ангели Меркель. Спільна прес-конференція сторін відбулася перед початком переговорів, а не по закінченні. Путін і Меркель заявили, що будуть обговорювати проблему врегулювання конфлікту на Донбасі, питання введення туди миротворців ООН, ситуацію у Сирії, будівництво газопроводу «Північний потік-2» та іранську ядерну програму.[1] Нагадаємо, до цієї зустрічі Путіна не запрошували до Німеччини 5 років. «Це робоча зустріч, від якої чекають конкретних результатів. Але кількість проблем, які турбують нас, – від України та Сирії до питання економічного співробітництва – настільки велика, що цілком виправдано перебувати у постійному діалозі», – пояснила канцлер Німеччини Ангела Меркель.[2]

Щодо питання ситуації на Донбасі, то Путін заявив: «Ми, звичайно, будемо говорити про Україну, як сказала пані Федеральний канцлер, у контексті врегулювання української кризи, яка, на жаль, ніяк не просувається, маючи на увазі безальтернативність реалізації Мінських угод, хочу відзначити нашу зацікавленість у роботі в рамках «нормандського формату» і Контактної групи, готовність і далі сприяти спеціальній моніторинговій місії ООН».[3]

«Переговори були тривалими, це була дуже ґрунтовна і детальна розмова», – заявив прес-секретар Путіна Д.Пєсков. Він також зауважив, що політики обмінялися думками щодо ситуації в Україні та висловили жаль через пробуксовування процесу імплементації мінських домовленостей і  зазначив: «Висловлювалася стурбованість у зв'язку з неясними перспективами продовження терміну дії Закону про особливий статус Донбасу, що є досить важливим елементом мінських домовленостей».[4]

Путін і Меркель говорили про перспективи продовження газового транзиту через територію України. Лідери РФ і ФРН вважають неправильними спроби політизувати проект «Північний потік – 2». Піднімали тему можливих санкцій проти компаній, що беруть участь в реалізації «Північного потоку-2».

Загалом зустріч Меркель та Путіна свідчить про продовження потепління у відносинах Європи і Росії. Путін досягає своїх геополітичних інтересів і сідає за стіл переговорів зі світовими лідерами як володар ситуації. Чимало німецьких експертів не вважають, що саме Україна стала найважливішою темою на переговорах. Скоріше це реакція на  нову міжнародну ситуацію, пов’язану з конфліктом інтересів ЄС та США щодо Ірану та «Північного потоку – 2». Нині як Путін так і Трамп є загрозою світовому міжнародному порядку, тому Німеччина як європейський лідер намагається балансувати. У той же час, через запровадження потужних санкцій США щодо Росії, Путін скоріше за все намагався вплинути на позицію Меркель щодо цього питання. Адже якби таку санкційну політику підтримали і ЄС, то удар по економіці РФ став би нищівним.

Разом з тим, Україна стала першим питанням, яке порушила Ангела Меркель на прес-конференції перед зустріччю. Вона зазначила, що на Донбасі досі не вдається досягнути стабільного перемир’я, та поінформувала, що обговорить залучення «миротворчої місії ООН, яка, можливо, могла би зіграти роль у мирному процесі». «Німеччина готова нести за це відповідальність», – сказала канцлер.[5]

Загалом за результатами зустрічі Меркель та Путіна можна зробити наступні висновки для України. По-перше, Німеччина дала сигнал для США, що здатна домовитись з Росією щодо питань, які становлять для них спільний інтерес, всупереч позиції США.

По-друге, Ангела Меркель фактично погодилась з тим, що «Північний потік – 2» має виключно комерційний характер. Для України таке рішення вкрай несприятливе. У майбутньому Росія не збирається дотримуватися своїх обіцянок щодо продовження транзитних поставок російського газу через територію України. Відтак це стане потужним інструментом тиску Кремля як на Україну так і Європу. Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар пояснює: «Росія неохоче, але погоджується з Німеччиною, що транзит газу через Україну повинен бути збережений. Але тільки в обсягах 10-15 млрд кубометрів. Ця цифра небагато відрізняється від нуля». Щоб забезпечити рентабельний стан української ГТС, рівень транзиту повинен бути не менше 60 млрд. кубометрів, уточнив Михайло Гончар.[6]

 По-третє, Меркель не згадала ні про Крим, ні про справу Сенцова і решту політв’язнів, що свідчить про її поступки Путіну. Це може означати, що у майбутньому Європа може пробачити Путіну Крим заради ‘business as usual’.

По-четверте, Німеччина все ж підтримує український варіант введення миротворців ООН. У цьому контексті лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій  Гриценко нагадав про те, що в робочій групі за його участі були розроблені саме ті «числові параметри» – 30-40 тисяч, – які озвучила канцлер Німеччини.

 По-п’яте, Україні не варто очікувати, що ситуація на Донбасі вирішаться сама по собі. Хоча Путін згадав про Мінські домовленості та «Нормандський формат», цим питання виведення російської регулярної армії з території України не вирішується. Потрібно розуміти, що «Нормандський формат» своєю бездіяльністю фактично сприяє легітимізації колабораціоністських режимів та заморожуванні конфлікту. Саме тому Путін і не бачить альтернативи.

Таким чином, Україні слід більше зусиль спрямувати на те, щоб її позиція була врахована з усіх питань. Нині ж Путіну вдається нав’язувати свої правила гри. Ситуація ускладнюється й тим, що Україна нині  в невизначеній позиції поки йде політична гра Росії та Німеччини проти Трампа.   

This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Comments are closed.