INTERNATIONAL WEEKLY № 17 (15.09.2018 – 30.09.2018)

 

Видача паспортів в Закарпатті – бажання Угорщини підтримати свій етнос чи перші кроки до повторення «кримського сценарію»?

19 вересня 2018 у ЗМІ з’явилося відео де показано як у консульстві Угорщини в Береговому Закарпатської області громадянам України видають угорські паспорти під присягою та закликають не розповідати про це українській владі. Такі дії відразу ж спровокували подальший конфлікт у відносинах України та Угорщини: голова українського МЗС Павло Клімкін заявив, що угорський консул буде позбавлений акредитації та невдовзі залишить Україну, а голова МЗС Угорщини Петер Сійярто пригрозив  уповільнити євроінтеграцію України, якщо погроза П. Клімкіна буде реалізована[1].

Угорщина сьогодні – країна з чітко визначеними націоналістичними ідеями підтримки та консолідації свого етносу. Такі офіційні причини видання паспортів етнічним угорцям, які проживають поза межами Угорщини, а саме: в Румунії, Сербії, Словаччині, Україні (в Закарпатській області). Проте, якщо для перших двох подвійне або множинне громадянство дозволено, то в Україні це суперечить законодавству (пункт 1 статті 2 Закону України про громадянство)[2]. У Словаччині закон прямо забороняє отримання другого паспорта та передбачає чітку процедуру «покарання» за це. В Україні добровільно отриманий другий паспорт є підставою для втрати українського громадянства. Закон про громадянство ґрунтується на принципі невизнання подвійного громадянства. Проте дана процедура чітко не прописана. Для вирішення проблеми 21 вересня 2018 міністр закордонних справ України Павло Клімкін запропонував підготувати новий Закон про громадянство в Україні, де даний недолік було б виправлено.

Сценарій даної ситуації чимось нагадує початковий етап кримського сценарію: надання російського громадянства – поступове збільшення антиукраїнських настроїв – референдум – відокремлення від України. Проте, оскільки Угорщина – ще член Євросоюзу, то найближчими роками подальших радикальних кроків очікувати не варто.

Політика Угорщини стосовно захисту корінних угорців та громадян угорського походження за кордоном проводиться ще з 2011 року, коли Угорщина спростила процедуру отримання громадянства для всіх бажаючих. Це було пов’язано із приходом до влади націоналістичної партії «Фідес» Віктора Орбана у 2010 році. Це і фінансування різних інфраструктурних проектів, і фінансова підтримка нацменшин, і, звісно, видача угорських паспортів. Тобто, де-факто, видача паспортів тривала ще з 2011 року. Проте, відеоролик із присягою з’явився лише наприкінці 2018. Чому? Причиною можна вважати вибори в Україні, які мають відбутися у 2019 році.

Угорщина апелює до того, що відео, зняте в угорському консульстві у Береговому, використовується в українській передвиборчій кампанії, а антиугорські настрої використовують для покращення рейтингу. Проте, ймовірне й інше трактування ситуації. Угорщина намагається розхитати ситуацію в Україні, підірвати її цілісність, надіючись що й етнічні угорці, які проживають в Закарпатті захочуть перейти під зверхність Будапешта. Так, протягом останніх років у діях Угорщини по відношенню до України прослідковуються територіальні зазіхання. У той же час,  Україна, хоча і не має необхідної економічної бази, але володіє значним військовим потенціалом (станом на 2018 рік ЗСУ займали 8 місце у Європі і займали перше місце серед країн, які не входять до НАТО)[3]. Угорщина зайняла 16 місце.

Конфлікт з видачею паспортів не єдиний «камінь зіткнення» у відносинах двох країн. Як відомо, існує ідея Притисянської автономії (Закарпатська автономія в межах України), яку активно підтримує Угорщина та частина угорських громадських організацій. Ця ідея висувалася найбільш націоналістичною угорською партією «Йоббік» і не  була офіційною позицією держави. Але у 2017 році Надзвичайний та Повноважний Посол Угорщини в Україні Ерно Кешкень заявив, що в «автономії нічого поганого нема».

Крім того, правляча партія «Фідес» Віктора Орбана належить до так званих «друзів Росії». Про це свідчать і заклики до ЄС обговорювати санкції стосовно РФ, а не приймати їх автоматично, і численні переговори стосовно постачання газу в обхід України через продовження «Турецького потоку». Угорська економіка на 60-70% залежить від російського газопостачання. Окрім цього, Віктор Орбан найчастіше з європейських лідерів відвідував Росію із дружніми візитами. Дуже вірогідним є те, що Росія підбурює Угорщину з метою підірвати ситуацію у Закарпатті та  провокує  її на радикальні кроки стосовно України.

Отже, проаналізувавши факти, можна провести паралелі між теперішніми діями Угорщини та минулими діями Російської Федерації, які призвели до «кримського сценарію» та ситуації на Донбасі. Ситуація може розглядатися у трьох векторах:

1)      Угорщина,  претендує на Закарпаття, проте поки не має достатньої потужності та зв’язана членством у Євросоюзі (заборона зазіхань на чужу територію та суверенітет).

2)     Угорщині вигідна нестабільність в Україні і тому вона розхитує ситуацію перед виборами. У цьому контексті, більш за все Угорщина працює на інтереси свого «доброго друга» Кремля.

3)     Угорщина проводить активну підтримку громадян, які мають угорське коріння, за кордоном та намагається відповідати європейським цінностям.

Хоча перші два варіанти виглядають більш правдоподібними, проте офіційна позиція Будапешту апелює саме до третього. У будь-якому випадку, Україні варто здійснювати чіткі кроки, не допустити загрози відокремлення ще однієї частини території. До позитивних кроків у напрямку вирішення проблеми слід віднести ініціативу Павла Клімкіна щодо прийняття нового Закону про громадянство. Окрім цього, Україна може співпрацювати у вирішенні проблеми подвійного громадянства із країною, яка теж потерпає від націоналістичної політики Угорщини, – Словаччиною.

This entry was posted in Аналіз теми тижня, Зовнішня політика України. Bookmark the permalink.

Comments are closed.