INTERNATIONAL WEEKLY № 17 (15.09.2018 – 30.09.2018)

Перспективи надання Україні томосу та московські маніпуляції

Перспектива надання томосу Українській православній церкві Київського патріархату (УПЦ КП) не на жарт стривожила Кремль і кураторів Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Схоже що Вселенський Патріарх Варфоломій остаточно визначився у своєму рішенні на користь УПЦ КП. Так, 7 вересня Вселенський патріархат призначив своїх екзархів (представників), які будуть представляти Константинополь у Києві – архієпископа Даніеля Памфилона зі Сполучених Штатів і єпископа Іларіона з Едмонтона з Канади. РПЦ відреагувала на це призначення та назвала це «безпрецедентним і грубим вторгненням у свою територію».[1]

14 вересня на екстрене засідання зібрався священний синод РПЦ. За результатами такого «саміту» було вирішено припинити участь церкви у роботі структур під головуванням Константинопольського патріархату, а вірянам РПЦ заборонили молитися за Вселенського патріарха Варфоломія під час божественної літургії.

Більше того, заяви деяких релігійних осіб РПЦ змушують замислитись, чи справді  вони є релігійними особами. Деякі з таких заяв взагалі звучать погрозливо. Так, маніпулюючи ім’ям Бога вони ведуть невидиму війну за прихильність своєї пастви з метою досягнення політичних цілей своїх покровителів. Так, Митрополит Волоколамський Іларіон після закінчення синоду заявив: «У разі продовження антиканонічної діяльності Константинополя на території Української православної церкви Московський  патріархат буде змушений повністю розірвати євхаристійне спілкування (спільне причастя) з Константинопольським патріархатом, а вся повнота відповідальності за трагічні наслідки цього поділу ляже особисто на патріарха Константинопольського Варфоломія та архієреїв, які його підтримують його».[2]

Керівник справами Української православної церкви Московського патріархату митрополит Антоній заявив: «Ці дії можуть привести до розколу українського суспільства… Звичайно, це призведе і до розколу в усьому православному світі». Також Антоній заявив, що УПЦ не визнає помісної української церкви, так як не визнають її і інші помісні церкви. «Я не хотів би забігати вперед, але маю підстави думати, що жодна церква, крім Константинопольської, не визнає нову церкву», – заявив митрополит. Також  митрополит додав: «Наші люди будуть захищати наші храми».[3]

Нещодавно намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Павло оприлюднив відео у якому він погрожує «божим прокляттям» усім, хто намагатиметься повернути лавру в національну власність. За це, власне, він «загримів» до бази інтернет-видання «Миротворець» у розділ «Чистилище».[4]

Проте, чомусь релігійні клірики РПЦ/УПЦ МП  нічого не згадують про «боже прокляття» через порушення прав віруючих в Криму та на окупованих територіях, де нині не залишилося жодної церкви УПЦ КП. Там релігійної свободи просто не існує. Кремль толерантно ставиться лише до УПЦ МП, решта релігійний громад ігнорується. Зокрема це стосується і кримських татар чиї права тотально порушують в окупованому Криму. За звітами міжнародних правозахисних структур, рівень порушення релігійних прав і свобод на територіях впливу терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» та в окупованому Криму зіставлений з обмеженнями на релігійному ґрунті у Північній Кореї, Сирії, Судані чи Іраку.[5]

Яскравим прикладом ставлення до Української держави й всього українського є слова очільника РПЦ – Кирила. Однією з резонансних заяв Кирила яка відображає позицію Кремля стала його відповідь на звернення УПЦ МП вплинути на рішення керівництва Росії щодо введення військ в Україну. Він заявив: «Російські військові – миротворці, а їх «місія» покликана гарантувати жителям України право на самобутність».[6]  Окрім того у прес-службі РПЦ заявили, що «російський народ – розділена нація на своїй історичній території, яка має право на возз’єднання в єдиному державному тілі». «Будемо сподіватися на те, що місія російських воїнів із захисту свободи і самобутності цих людей і самого їхнього життя не зустріне запеклого опору, яке призведе до великомасштабних сутичок», – додали в очолюваної патріархом Кирилом РПЦ[7] .

Такі заяви очільника Російської православної церкви свідчать про повну ідеологічну підтримку і виправдання окупаційної політики Путіна, та підтримки прокремлівських геополітичних ідей. Власне його слова екстраполюються і на усю УПЦ МП. З огляду на усі ці заяви, питання томосу для України, це у певній мірі питання національної безпеки.

Відтак на перший погляд  томос видається питанням чисто релігійним. Однак, для Москви та УПЦ МП це завжди було більшим ніж релігія. У першу чергу церква завжди розглядалась у Москві як інструмент гібридної війни проти України. Надання томосу для УПЦ КП ударить в саме серці історичних претензій Росії до Києва. Україна відмовляючись від московської влади над православними віруючими країни, одночасно сильно зміцнить власне почуття національної ідентичності.  А як відомо, духовно-релігійна сфера національних інтересів теж є важливою ланкою у сфері забезпечення інформаційної безпеки особистості та держави. Тому, утворення помісної української церкви є надважливим завданням для України.

 



[5] Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році». – К. : НІСД, 2016. –  с. 233

This entry was posted in Опір російській гібридній війні, Опір російській гібридній війні. Bookmark the permalink.

Comments are closed.