INTERNATIONAL WEEKLY № 23 (15.12.2018 – 31.12.2018)

Виконання Україною Угоди з ЄС: підсумки 2018 року

Європейська комісія опублікувала "Звіт із впровадження асоціації Україною" – документ, що містить оцінку виконання Україною Угоди про асоціацію та наближення українського законодавства до європейських норм. Цей документ не приніс добрих новин: у Брюсселі відзначили, що Україна і досі відстає у виконанні Угоди про асоціацію з Євросоюзом, а впровадження ключових зобов'язань Києва залишається хіба що у планах.

Обидва пункти не стали несподіванкою. Вони багато разів звучали за останній рік, подекуди – і у виступах урядовців. Та звіт ЄС все одно викликав дискусію серед фахівців з євроінтеграції. Частина експертів сприйняла його вкрай песимістично, аж до тверджень про те, що він означає "відмову ЄС від економічної інтеграції України до внутрішнього ринку Євросоюзу". І хоча ця думка може виявитися поспішною, складно заперечити, що Україна справді дає Брюсселю всі підстави для скепсису. Адже серед провалених нами сфер опинилися ті, які формують стрижень Угоди про асоціацію – її торговельну частину, і навіть ті, що проголошувалися пріоритетом. Можливо, єдине, що додає оптимізму щодо просування Києва шляхом євроінтеграції – це те, що ми наразі рухаємося нехай з низькою швидкістю, але переважно у правильному напрямку. Та й це за останній рік опинилося під питанням через популістські ініціативи у парламенті, відзначає Брюссель.

Найповніше масштаб європейських претензій розкривається, якщо вивчити опис реформ у окремих секторах – і тих, в яких ЄС констатує "застій", і тих, які наводяться у якості позитивних прикладів. Один з "батьків" нашої Угоди, член української урядової команди на переговорах з ЄС Тарас Качка, який має незаперечний авторитет як експерт щодо норм Асоціації (нині він працює стратегічним радником Міжнародного фонду "Відродження"), на звіт Єврокомісії відреагував жорстко: це – провал. "Звіт ЄС по Угоді про асоціацію – це одна велика відмова ЄС від економічної інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС. Гарно сформульоване "ні" за кожним важливим для України пріоритетом", – пояснив він. До цих "ні" ми ще повернемося трохи нижче, адже це – справді важлива тема.

На окрему увагу заслуговують також твердження експерта про причини незадоволення європейців. А полягають вони в тому, що українська влада – і уряд, і парламент – "не хочуть і не можуть виконати умов Угоди". А отже, наші дипломати просто не мають аргументів для того, щоби простувати доводи тих, хто не бажає подальшого зближення України та ЄС. Так, можна пишатися позитивними оцінками ЄС щодо реформи децентралізації. Але ця реформа практично не має стосунку до асоціації Україна-ЄС! Очевидне гальмування реформ Україною стало підставою – чи то приводом – для гальмування подальших процесів інтеграції з боку Європейського Союзу. Як пояснив Т.Качка у коментарі "Європейській правді", йдеться про непублічні переговори, які велися на робочому рівні і – як показав звіт – завершилися провалом.[1]

14 грудня Єврокомісія підготувала чергову доповідь щодо виконання Україною Угоди про асоціацію. Преса та соціальні мережі одразу наповнилися гучними заголовками та постами про зраду, уповільнення курсу реформ та недостатній прогрес у виконанні Угоди. Більше того, у звіті відсутня будь-яка радикальна критика, проте ЄС назвав наш поступ в одних галузях відчутним, а в інших – ні, та це не свідчить про відсутність прогресу в останніх. Сам текст звіту не містить ані контраверсійних заяв, ані радикальної критики. Зрештою, публікація Комісією таких звітів є певним рейтингом, який сигналізує, де ми маємо виправити динаміку та повернутися на трек євроінтеграційних змін. Публічність звіту, про який ідеться, є його беззаперечною перевагою, адже вказує на слабкі місця і дозволяє оцінити прогрес комплексно. Водночас звіт є документом технократичним.[2]

Тим не менш, в ухваленій у Страсбурзі резолюції Європарламенту про стан імплементації Угоди про асоціацію з Україною позитивно оцінили прогрес визначених в Угоді про асоціацію Україна-ЄС реформ в умовах російської агресії, водночас, вказавши на сфери, де необхідно посилити зусилля. Резолюцію підтримали 433 депутати, 105 проголосувало «проти» та 30 – утрималися. Водночас, як зазначено у документі, ці реформи супроводжуються значним підвищенням цін, урізанням соціальних пільг та погіршенням доступу до систем соціального захисту. Європарламентарі також висловили глибоке занепокоєння збільшенням кількості протиправно ув’язнених українських громадян на тимчасово окупованих територіях та вимагають від РФ негайного звільнення лауреата премії ім. Сахарова, Олега Сенцова та усіх інших протиправно ув’язнених українських громадян. Окрім цього, європарламентарі окремо підкреслили важливість боротьби з російськими фейковими новинами та пропагандою, включаючи очікувані втручання у вибори в Україні та по всьому Євросоюзу. [3]

Протягом минулого року Україна ухвалила 23 основних євроінтеграційних закони, проте цього явно недостатньо. В низці секторів "залишаються значні відставання", фіксують в уряді. 23 лютого 2018 року був представлений урядовий звіт про виконання Угоди про асоціацію. На жаль, говорити про "повну перемогу" європейської інтеграції немає підстав. Але "зради" немає так само: в ухваленні законів ситуція стала кращою, аніж у 2017 році. Співставлення виконаних за рік завдань і раніше затверджених планів свідчить, що їх вдалося виконати лише 41% запланованої євроінтеграційної роботи. При цьому Верховна Рада виконала свою роботу на 31%, уряд – на 42%, а інші органи влади – на 50%.[4]  Втім, це офіційні дані українського уряду.

Якщо ж звернутися до незалежної експертизи, то ситуація вдається досить песимістичною. Так наприклад, Український центр європейської політики у своєму звіті "Україна та Угода про асоціацію: моніторинг виконання 2014-2018"дійшов до висновків, що протягом 2018 року органи влади фактично вдвічі збільшили динаміку виконання Угоди з ЄС – з 11% до 21%. Протягом 2018 року Україна мала наблизити своє законодавство до законодавства ЄС у шести секторах: транспорт, соціальна політика, технічні бар'єри в торгівлі, підприємницька діяльність та торгівля послугами, довкілля та діяльність компаній.

Натомість у низці секторів прогрес виконання за останній рік взагалі відсутній. Серед них: транспорт, соціальна політика, заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля та діяльність компаній. Це означає, що в цих секторах, або не розроблено жодного нормативно-правового акта, або розроблені лише проекти таких актів, або ухвалено закони, які потребують розробки та прийняття вторинного законодавства. Якщо говорити про кумулятивний аналіз за весь період існування Угоди, тобто з 1 листопада 2014 року по 1 листопада 2018 року, то прогрес виконання складає 24%.

Найбільш успішно та системно протягом чотирьох років відбувається робота у таких секторах: публічні закупівлі, технічні бар’єри у торгівлі та оподаткування, діяльність компаній, захист прав споживачів, що свідчить про ефективну роботу в цих секторах протягом чотирьох років виконання Угоди про асоціацію. Найменший прогрес у наближенні національного законодавства протягом 2014-2018 років відбувся у секторах: заснування підприємницької діяльності, торгівлі послугами та електронної торгівлі, громадського здоров'я та митних питань.

Наближення національного законодавства до законодавства ЄС відбувається у кожному секторі Угоди про асоціацію з різною швидкістю, комплексністю та якістю. На заваді прогресу в більшості секторах стоїть слабка інституційна спроможність державних інституцій, які мають наближувати національне законодавство до законодавства ЄС, чому могло б зарадити посилення державних установ якісними кадрами, забезпечення ефективного менеджменту, орієнтація роботи державних інституцій не на процес, а на результат, наявна політична воля для необхідних змін. Розроблені проекти актів часто не повною мірою відповідають європейському законодавству та практиці їх застосування. Це призводить до системних помилок і невідповідності законодавства актам ЄС, на імплементацію яких таке законодавство розроблене чи прийняте. [5]

Загалом виконання Україною Угоди про асоціацію свідчить про те, що попри деяких позитивних зрушеннях в різних сферах, ситуація залишається не втішною. Суттєве відставання від реалізації низки завдань, які стоять перед нашою державою вимагає прискорення  євроінтеграційної роботи. Адже, в іншому випадку Україна може запізнитись з імплементацією Угоди на декілька років.


 

[1]https://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/11/12/7089263/

[2]https://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/12/14/7090652/

[5]https://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/12/17/7090556/

 
This entry was posted in Аналіз теми тижня, Відносини Україна-ЄС. Bookmark the permalink.

Comments are closed.