INTERNATIONAL WEEKLY # 09,10,11 (20.03.2013 — 11.04.2013)

 

ВИПРОБУВАННЯ АФГАНІСТАНОМ

 

 

 

 

 

 25 березня 2013 року Генеральний секретар НАТО  Фог Расмуссен заявив про можливість проведення нового саміту по Афганістану влітку цього року. Очевидно, що на порядку денному цієї зустрічі глав держав та урядів країн-членів Альянсу стане ухвалення рішень щодо нової місії НАТО в Афганістані в період після 2014 року.

 

 

Як відомо, процес врегулювання Афганського конфлікту було розпочато  Боннською конференцією в грудні 2001 року,  на якій було прийнято рішення про відновлення цивільної влади  на коаліційній основі в рамках  перехідного уряду, прийняття Конституції та проведення вільних виборів в Афганістані. Боннська угода започаткувала майже десятилітній період відновлення миру в Афганістані, довгий процес створення політичної структури, в рамках якої має домінувати цивільна влада, а національні інтереси мають переважати над релігійними чи племінними розбіжностями.

Черговою віхою цього періоду стала друга Боннська конференція, яка відбулась через 10 років у грудні 2011 року. На ній був розроблений план підтримки Афганістану в пост-конфліктний період на наступні 10 років з 2015 по 2024 роки. На цьому Боннському саміті була оголошена програма Десятилітньої трансформації Афганістану.

 

 

 Перед цим, на Лісабонському саміті НАТО 2010 року було прийнято стратегію передачі відповідальності за безпеку в країні  національним силам безпеки до кінця 2014 року. Лідери держав Альянсу погодилися, що після 2014 року основна роль НАТО в Афганістані полягатиме у продовженні підготовки афганського персоналу, наданні Афганським національним силам безпеки консультативної та практичної допомоги в рамках діяльності значно меншого за чисельністю, не бойового контингенту, що замінить МССБ.[1]

Про реалізацію цієї стратегії йшлося і на Чиказькому саміті НАТО в травні 2012 року, під час якого 60 країн світу та міжнародних організацій висловили намір прийняти участь в реалізації цієї стратегії.

Країни НАТО та партнери, які беруть участь в місії сприяння стабільності та безпеки в Афганістані висловили свою готовність сприяти підготовці та оснащенню Афганських національних сил безпеки (АНСБ) після завершення перехідного процесу. В Брюсселі в грудні 2012 року на засіданні міністрів закордонних справ країн, які надають свої війська до складу МССБ, було ухвалено рішення про продовження поточного проекту Цільового фонду для Афганської національної армії (АНА) з метою забезпечення підтримки афганських збройних сил після 2014 року. Проект Цільового фонду для АНА стане доповненням зусиль більш широкої міжнародної спільноти та додатковим джерелом фінансування в умовах суворої підзвітності.[2]

Тож на часі – черговий саміт по Афганістану, який має підвести підсумок виконанню рішень, прийнятих на вищезазначених самітах та засіданнях, і прийняти план виведення контингентів НАТО та військ США з Афганістану, а також програму підтримки АНСБ після 2014 року.

 

 

Із підвищенням боєздатності АНСБ, повстанський рух зменшується сам собою: відомо, що майже 5600 бойовиків склали зброю і стали законослухняними громадянами завдяки Програмі миру та соціальної адаптації, яку запроваджує уряд Афганістану. Паралельно з тим як підтримка повстанців місцевим населенням продовжує скорочуватися, останні опитування свідчать про те, що громадська довіра до АНСБ та впевненість у їхній здатності гарантувати безпеку в країні залишаються надзвичайно високими. За останні два роки загальний рівень насильства в країні значно скоротився. У перші вісім місяців 2012 року рівень насильства по всій країні фактично знизився на 7 відсотків порівняно з аналогічним періодом 2011 року, а у 2011 році показники впали на 9 відсотків порівняно з 2010 роком.[3]

Україна також долучилася до програми Десятиліття трансформації Афганістану. Вона активно залучена до процесу планування нової місії під проводом НАТО у форматі «28+6» (28 країн-членів та 6 держав-партнерів Альянсу: Фінляндія, Швеція, Австралія, Нова Зеландія, Грузія та Україна), що, безумовно, сприятиме виробленню оптимальних політичних і військових рішень на довгострокову перспективу. Українська та афганська сторони висловили обопільну зацікавленість у підготовці військових фахівців на базі українських навчальних закладів, що має стати фундаментом для подальшого зміцнення дружніх стосунків між обома країнами. Кабінет міністрів України схвалив Проект указу Президента України «Про надання гуманітарної допомоги для потреб уряду Ісламської Республіки Афганістан». Даний проект указу розроблений «з метою надання підтримки Україною багатонаціональним міжнародним зусиллям у справі відновлення і забезпечення тривалого миру і стабільності в охопленій збройним конфліктом Ісламській Республіці Афганістан». 

 

 

Однак, якщо говорити про проблему безпеки в Афганістані, то вона залишається ще дуже складною і навряд чи буде вирішена протягом десятиліття трансформації до 2024 року. В даний час залишки талібів і «Аль-Каїди» вже не представляють для неї головної загрози. Так чи інакше, вони змістилися на периферію військово-політичної боротьби в країні. Головною загрозою безпеці тепер стала влада локальних і регіональних польових командирів, які заповнили вакуум, що утворився після повалення режиму талібів. Це веде до політичного розлому Афганістану, тобто повертає його в доталібскій період, коли міжусобна боротьба лідерів військово-політичних угруповань втягнула країну в політико-економічну анархію[4]. Не кращою виглядає ситуація і в Афганських збройних силах. Значна частина старої техніки знаходиться в розукомплектованому стані і використовується в якості запчастин. Продовжує відчуватися нестача різних видів боєприпасів. Велика кількість з'єднань і частин мають значний некомплект особового складу, рівень відсіву новобранців сягає 25 відсотків. Багато солдатів мають слабку фізичну підготовку. В армії служить велика кількість (до 80 відсотків) малограмотних і неписьменних солдатів. У військах мають місце тертя між військовослужбовцями на ґрунті етнічної та релігійної приналежності. Характерним явищем залишається дезертирство, особливо рядових і сержантів. Частина військовослужбовців пов'язана з бойовиками озброєної опозиції. Широке поширення в збройних силах отримала корупція.

Проте, якщо НАТО не впорається з афганською проблемою, воно опиниться під ризиком втрати свого майбутнього не тільки як організація, що спрямована протистояти глобальним викликам міжнародної безпеки, але і як структура з колективною безпекою та обороною євроатлантичного простору.

 

 




[1] Щорічний звіт Генерального секретаря 2012. «Оборона – це важливо».- [електронний ресурс] : http://www.nato.int/cps/en/SID-08FEEA13-895396DA/natolive/opinions_94220.htm?blnSublanguage=true&selectedLocale=uk&submit=select

[2] Там же.

[3] Там же.

[4] Региональный и международный аспект политики Афганистана после свержения режима талибов. http://uchil.net/?cm=60446


 
This entry was posted in Аналіз теми тижня. Bookmark the permalink.

Один коментар на INTERNATIONAL WEEKLY # 09,10,11 (20.03.2013 — 11.04.2013)

  1. Samantha says:

    I think this is among the so much significant info for me. And i am happy studying your article. But wanna statement on some common issues, The site style is ideal, the articles is in point of fact excellent : D. Good task, cheers